Маастрихський договір – договір про заснування Європейського Співтовариства (ЄС). Набув чинності з 1 листопада 1993 р. Маастрихський договір став логічним продовженням багаторічних зусиль європейських країн у сфері валютної інтеграції і спирався на досягнення, насамперед, на що функціонувала з березня 1989 р. Європейську валютну систему.
Намітилася в середині 80-х років. тенденція до оздоровлення економічної кон’юнктури створила сприятливі умови форсування інтеграційного процесу. У 1985 р. держави-члени ЄС ухвалили Єдиний європейський акт (набув чинності 1987 р.), який передбачав створення до кінця 1992 р. єдиного внутрішнього ринку товарів, послуг, капіталів, робочої сили. p align=”justify”> Робота з його формуванню показала, що максимальний ефект може бути отриманий при паралельному формуванні повноцінного валютного союзу.
Теза «немає єдиного ринку без єдиної валюти» отримала підтримку переважної більшості країн ЄС, які на Єврораді у червні 1988 р. прийняли рішення про розробку плану поетапного формування економічного та валютного союзу. Для вироблення Договору про економічний та валютний союз була скликана міжурядова конференція як єдиний орган, який має повноваження щодо внесення до Римського договору змін, необхідних для запровадження єдиної валюти та створення єдиного банку.
У міру дискусій, що протікали в ЄС, паралельно з роботою над договором про валютно-економічний союз було вирішено скликати другу міжурядову конференцію для укладення договору про політичний союз. Підсумком став Договір про заснування Європейського співтовариства, узгоджений на Міжурядовій Конференції в Маастріхті (Нідерланди) 9–11 грудня 1991 р. і підписаний також у Маастріхті 7 лютого 1992 р.
Маастрихський договір є поправки та доповнення до Римського договору 1957 р. про заснування Європейського економічного співтовариства. Зокрема, значна частина Римського договору «відредагована», і термін «Європейське економічне співтовариство» усюди замінено Європейським співтовариством. (Слід зазначити, що, хоча з ратифікацією Маастрихського договору Європейське співтовариство стало офіційно іменуватися з 1 листопада 1993 р. Європейським союзом, термін «спільнота», як і раніше, зберігається. З юридичної точки зору коректні обидва найменування – Європейське співтовариство та Європейський союз).
Європейський союз, відповідно до Маастрихського договору, спирається на три «колони»:
- економічний та валютний союз (що представляє собою сферу, де присутні елементи наднаціонального регулювання);
- загальну зовнішню політику та політику в галузі безпеки (що базуються на механізмі міждержавного співробітництва);
- координацію у питаннях внутрішніх справ та юстиції.
Додаткові зміни до інституційного устрою ЄС були внесені на міжурядових конференціях у 1996–1997 роках. в Амстердамі (Амстердамський договір, підписаний 2 жовтня 1997 р., набрав чинності з 1 травня 1999 р.) та у 2000 р. у Ніцці (Ніцський договір, підписаний 26 лютого 2001 р.). Лісабонський договір (офіційна назва – “Лісабонський договір про внесення змін до Договіру про Європейський Союз і Договір про заснування Європейського співтовариства”, англ.) – міжнародний договір, підписаний на саміті ЄС 13 грудня 2007 р. у Жеронімуші в Лісабоні. Покликаний замінити собою Конституцію ЄС, що не набула чинності, і внести зміни до чинних угод про Європейський Союз з метою реформування системи управління ЄС.
Країни, які підписали Маастрихтський договір, схвалили п’ять критеріїв, яким повинні задовольняти країни, що вступають до Європейського валютного союзу, так звані критерії Маастрихту:
- Дефіцит державного бюджету не повинен перевищувати 3% ВВП.
- Державний борг має бути меншим за 60 % ВВП.
- Держава повинна протягом двох років брати участь у механізмі валютних курсів та підтримувати курс національної валюти у заданому діапазоні.
- Рівень інфляції не повинен перевищувати більш ніж на 1,5% середнього значення трьох країн-учасниць Євросоюзу із найбільш стабільними цінами.
- Довгострокові відсоткові ставки за державними облігаціями не повинні перевищувати більш ніж на 2% середнього значення відповідних ставок у країнах із найнижчою інфляцією.
