Ліцензійний збір – Плата за ліцензію, що видається уповноваженими державними органами на ведення деяких видів господарської діяльності.
Ліцензійний збір з’явився у Європі на початку ХІХ ст. Історично є розвитком спеціальних промислових зборів, що виникли в епоху корпоративної регламентації промислів із раніше існуючих концесійних платежів скарбниці та ліцензій митного характеру. В одних державах ці ліцензії за небагатьом винятком зникли, в інших – із запровадженням свободи промислів – їхня кількість збільшилася. Спеціальні промислові збори у формі ліцензій набули великого значення у Франції і особливо у Великій Британії.
У Франції до ліцензій належали збори: з підприємств, що виготовляють підакцизні напої, з фабрикантів і торговців олією, з фабрикантів гральних карт, з іноземних цукрозаводчиків, з транспортних підприємств і т.д.
У Великій Британії ліцензійний збір збирався з нотаріусів, адвокатів та інших судових посадових осіб, оцінювачів, аукціоністів, рознощиків тощо. Оподатковувалась діяльність пивоварів, винокурів, фабрикантів солодких вин, виноторгівців оптовиків, дрібних торговців, власників готелів, пивних барів, харчевень, які володіли одним видом промислу. До державного казначейства надходили ліцензійні збори лише з пивоварного та винокурного промислів, а інші – до кас органів місцевого управління. Подібні ліцензійні правила існували у США.
У Німеччині також практикувалися ліцензії та збори концесійного характеру, частково приховані під назвою мит, що частково включаються до розряду штемпельних зборів.
Ліцензійний збір – це оплата, що стягується країною з експортера або імпортера, що дає право на законне ввезення-вивезення товару. Перед оплатою ліцензійного збору укладається двосторонній договір про законність товару, що ввозиться-вивозиться. Також ліцензійний збір стягується з компаній або індивідуальних підприємців, які претендують на певний вид діяльності на території держави.
Кожен із видів діяльності, який має на увазі перед собою отримання ліцензії, несе за собою обов’язковий ліцензійний збір з боку держави, на території якої вид діяльності здійснюватиметься. Усі фінансові межі ліцензійного збору регулюються нормами фінансового права. Перелік усіх видів діяльності, що вимагають проходження процедури ліцензування та оплати ліцензійного збору, зазначаються у державному законі «Про ліцензування окремих видів діяльності». Таким чином, вся процедура ліцензування проходить за чітко зазначеними у законодавстві країни нормами та здійснюється спеціальними виконавчими органами.
Процедура видачі ліцензії передбачає перелік таких дій:
- подання заяви на здійснення виду діяльності (внесення змін), що потребує ліцензування;
- прийняття заяви контролюючими та виконавчими органами;
- оплата ліцензійного збору;
- видача документів (ліцензій) на певний вид діяльності.
