Ліквідність банку – Здатність кредитної організації виконати взяті на себе фінансові зобов’язання в повному обсязі та в строк.
Термін «ліквідність організації» слід відрізняти від іншого фінансового терміна – «ліквідність» , що означає можливість швидко і з найменшими втратами перевести той чи інший актив на кошти.
Ліквідність фінансової організації визначається співвідношенням наявних активів до грошових зобов’язань, що підлягають виконанню. При цьому необхідно враховувати два моменти.
По-перше, активами можуть бути не тільки готівкові кошти, але й інші цінності, які з фінансової точки зору мають властивість ліквідності.
По-друге, ліквідність організації – поняття, тісно пов’язане з часом. Існує поточна ліквідність банку – співвідношення активів та майбутніх платежів негайно. Вона може бути розрахована на будь-який інший термін. Наприклад, місячна ліквідність – співвідношення надходжень до платежів протягом місяця і т.д.
Поняття ліквідності банку протистоїть поняття прибутковості. Надмірно висока ліквідність знижує прибутковість операцій. Якщо резерви великі, менше коштів використовується для вкладень. Останній випадок: у момент створення кредитної організації всі її кошти перебувають на коррахунку в Центральному банку. Ліквідність сягає 100%, а дохідність дорівнює нулю, оскільки інвестиції ще вироблялися.
У міру того як банк розвиває свою діяльність, він залучає гроші вкладників та видає кредити. У цьому зростає дохідність і знижується ліквідність.
У той же час, у будь-який момент поточні вкладники можуть вимагати повернути свої кошти. Таким чином, надмірно низька ліквідність пов’язана із ризиком краху фінансової установи. Щоб цього не сталося, регулюючі органи запроваджують нормативи ліквідності.
Існує кілька джерел забезпечення ліквідності банку. До внутрішніх відносяться власні кошти – у касі та на коррахунках, інші активи, які за певний період можуть бути переведені у гроші: кредитний портфель, якщо його переуступити, цінні папери тощо.
Крім того, прийнято виділяти зовнішні джерела ліквідності: засоби, які можуть бути швидко залучені у разі потреби. Це міжбанківські кредити, і навіть кредити центральних банків (див. Рефінансування).
Чинники забезпечення ліквідності банку:
- дотримання певної структури активів банку за рівнем ліквідності;
- пов’язаність активів і пасивів за термінами та сумами;
- висока якість активів та депозитів банків (підвищення частки стабільної їх частини);
- можливість оперативного залучення коштів із міжбанківського ринку, від центрального банку та шляхом використання нових фінансових інструментів;
- високий рівень управління активами та пасивами банку.
Розрізняють стаціонарну (на конкретну дату за балансом), поточну (за певний період у минулому) та перспективну ліквідність.
У своїй діяльності кредитні організації використовують різні способи управління ліквідністю. Зокрема, становлять так звані платіжні календарі, що відображають майбутні надходження та списання коштів, розраховують платіжні позиції. Ситуації, коли готівки тимчасово недостатньо для виконання поточних фінансових зобов’язань, оскільки загальна вартість активів перевищує загальну заборгованість, називаються касовими розривами.
