Купівельна спроможність грошей (Purchasing Power of Money) – умовна кількість товарів та послуг, які можна придбати за грошову одиницю. Купівельна спроможність грошей ще називається товарною (внутрішньою) ціною грошей. Підвищення рівня товарних цін призводить до зниження купівельної спроможності грошей, і навпаки, зниження цін підвищує купівельну спроможність грошей. Динаміка купівельної спроможності грошей виражається індексом споживчих цін, дефлятором ВВП та іншими показниками. У статистиці США індекс купівельної спроможності грошей визначається як величина, обернена до індексу товарних цін. Так, протягом 1950-1991 років. США індекс купівельної спроможності долара за динамікою цін споживчих товарів знизився на 82,3%.
В економічній теорії природа купівельної спроможності грошей трактується неоднозначно. Номіналістична теорія розглядає гроші як умовні знаки, наділені державою певною купівельною спроможністю. Металістична теорія ототожнює купівельну спроможність грошей із вартістю утримання у грошовій одиниці дорогоцінного металу. Відповідно до підходів монетаристівкупівельна спроможність грошей залежить від кількості грошей в обігу, обсягу товарної маси та швидкості обігу грошей.
Зовнішня купівельна спроможність грошей визначається співвідношенням внутрішніх та світових цін і виявляється у зміні курсу національної валюти до іноземних. Підвищення курсу національної валюти до іноземної свідчить про зниження купівельної спроможності національної грошової одиниці та навпаки.
Забезпечення стабільності купівельної спроможності грошей – найважливіша функція центрального банку на основі монетарної політики, яку він проводить.
(Див. Грошово-кредитна політика, Інфляція, Концепції та теорії грошей, Паритет купівельної спроможності).
