Кредитоспроможність (Creditworthiness) – наявність у позичальника банку передумов для отримання кредиту та його здатність повернути кредит та відсотки за ним у повному обсязі та в обумовлені договором терміни.
У широкій банківській практиці кредитоспроможність потенційного позичальника – головний критерій щодо доцільності і форми кредитних відносин. Кредитоспроможність визначається кредитною історією позичальника, тобто. даними, що свідчать про те, наскільки акуратно дотримувалися ним правила запозичення та виконання зобов’язань, що випливають із умов кредитних угод за раніше отриманими кредитами.
Кредитоспроможність позичальника визначається показниками, що характеризують його здатність своєчасно розраховуватися за раніше отриманими кредитами, його поточне фінансове становище, здатність у разі потреби мобілізувати кошти з різних джерел та забезпечити оперативну конверсію активів у ліквідні кошти.
Українські банки розробляють власні внутрішні положення та методики. що дозволяють оцінити та проаналізувати кредитоспроможність позичальника, в основу яких, як правило, покладено методичні рекомендації Національного банку України щодо оцінки банками кредитоспроможності та фінансової стабільності позичальника.
Кредитоспроможність потенційних позичальників-юридичних осіб оцінюється у два основні етапи:
- аналіз фінансового стану потенційного позичальника;
- аналіз якісних показників діяльності підприємства
Аналіз та оцінка системи економічних показників діяльності підприємства є важливим та невід’ємним етапом аналізу кредитоспроможності потенційного позичальника. Банки самостійно встановлюють нормативні значення та відповідні бали для кожного показника залежно від його важливості серед інших показників, які можуть свідчити про найбільшу ймовірність виконання позичальником зобов’язань щодо кредитних операцій. Система економічних показників діяльності підприємства, що використовуються під час кредитоспроможності включає:
- платоспроможність;
- фінансову стійкість позичальника;
- показники фінансово-економічної діяльності;
- аналіз грошових потоків позичальника тощо.
Оцінка фінансового стану позичальника-банківської установи здійснюється шляхом вивчення та аналізу:
- дотримання банком-позичальником обов’язкових економічних нормативів;
- обсягів та якості активів та пасивів;
- обсягів та структури доходів та збитків позичальника;
- рівня формування резервів із метою страхування ризиків можливих втрат від здійснення активних операцій;
- стану виконання потенційним клієнтом зобов’язань у минулому та їх стан на момент отримання чергової позики;
- стану відносин банку на міжбанківському кредитному ринку тощо.
Така оцінка фінансового стану банку-позичальника проводиться не рідше одного разу на місяць.
На другому етапі оцінки кредитоспроможності здійснюється аналіз якісних показників діяльності позичальника, основними елементами якого є:
- аналіз кредитної історії позичальника;
- ринкова позиція позичальника та ступінь його залежності від структурних та циклічних змін в економіці та відповідній галузі, включаючи ознайомлення з такими елементами як місцезнаходження позичальника, вид його діяльності, юридична форма підприємства, наявність державних замовлень та державної підтримки позичальника, макроекономічна ситуація в економіці та стан розвитку галузі позичальника;
- ефективність менеджменту позичальника з огляду на наявність у менеджерів досвіду управління іншими підприємствами рівень компетентності менеджерів у ключових сферах управління, виробництві, фінансах, збуті;
- частота зміни керівництва, її причини та наслідки;
- наявність ретельно підготовленого перспективного бізнес-плану;
- наявність позитивних аудиторських висновків;
- наявність забезпечення (застави, гарантії, поруки).
При оцінці фінансового стану позичальника-фізичної особи мають бути враховані:
- сукупний річний дохід та витрати клієнта;
- соціальна стабільність клієнта (наявність власної нерухомості, автомобіля, цінних паперів, постійної роботи);
- сімейний стан;
- вік та стан здоров’я;
- кредитна історія клієнта;
- зв’язку клієнта у діловому світі тощо.
Для цього банки самостійно встановлюють показники та їх оптимальні значення залежно від виду кредиту, його суми, строку та виду забезпечення (застави) за кредитом тощо. Оцінка фінансового стану позичальника повинна враховувати кількісні та якісні показники, які можуть вплинути на виконання ним зобов’язань за кредитом, з визначенням рівня їхнього ймовірного впливу на дотримання умов кредитної угоди шляхом встановлення оптимальних значень та відповідних балів для кожного з показників та здійснюється з урахуванням виду та строку кредиту.
До основних кількісних показників оцінки фінансового стану позичальника-фізичної особи належать:
- сукупний чистий дохід;
- накопичення на рахунках у банку;
- коефіцієнти, що характеризують поточну платоспроможність позичальника та його фінансові можливості виконати зобов’язання за кредитним договором;
- забезпечення кредиту (застава рухомого чи нерухомого майна, наявність його страхування тощо) та його ліквідність.
Оцінка кредитоспроможності позичальника вітчизняними банками є стандартизованою процедурою, проте банки можуть використати додаткові показники, що відрізняють методику одного банку від іншого. Крім того, банки при наданні кредитів використовують галузевий підхід, згідно з яким значення одних і тих самих коефіцієнтів мають різну питому вагу в сукупному рейтингу позичальника залежно від того, в якому секторі економіки він працює.
У світовій практиці найбільш відомими системами оцінки аналізу кредитоспроможності, що використовуються, є:
- PARSER (Person, Amout, Repayment, Security, Expediency, Remuneration);
- CAMPARI (Character, Amout, Means, Purpose, Ability, Repayment, Insurance);
- MEMO RISK (Management, Experience, Market, Operations, Repayment, Interest, Security, Control);
- Чотири основи кредитоспроможності: Management quality, Industry dinamics, Security realization, Financial condition та інші.
(Див. Банківський кредит, Кредитний договір).
