Успіх діяльності комерційного банку залежить насамперед від цього, наскільки ефективно він використовує наявні кошти, вкладаючи в різні активи. Як свідчить практика, левову частку вкладень у структурі активів банківської системи займають кредити, і це не дивно, т.к. кредитування – одне із специфічних особливостей, яка виділяє банк з інших типів фінансових установ. Кредитний портфель генерує основне джерело доходу для банку, але водночас є основним джерелом загроз. Дослідження щодо причин банкрутства банків свідчать, що основною причиною банкрутства є низька якість активів (зокрема кредитів). Тому кредитний ризик є ключовим ризиком у системі управління банківськими ризиками.
Кредитний ризик — це наявний чи потенційний ризик для надходжень і капіталу, що виникає через нездатність сторони, яка взяла він зобов’язання виконати умови будь-якої фінансової угоди з банком чи іншим способом виконати взяті він зобов’язання.
Кредитний ризик може бути викликаний:
- нездатністю боржника створити адекватний майбутній грошовий потік у зв’язку з непередбаченими несприятливими змінами у діловому, економічному та політичному середовищі, в якому функціонує позичальник;
- невпевненістю у майбутній вартості та якості (ліквідність, можливість відчуження та реалізації) заставного майна, що використовується як забезпечення за кредитом;
- падінням ділової репутації позичальника.
Кредитний ризик є у всіх видах діяльності банку, де результат залежить від діяльності контрагента, емітента або позичальника. Він виникає кожного разу, коли банк надає кошти, бере зобов’язання про їх надання, інвестує кошти або іншим чином ризикує ними відповідно до умов реальних чи консенсуальних угод незалежно від того, де відображається операція — на балансі або на позабалансі (Детальнішу інформацію див. статті Кредитний ризик: визначення, сутність та управління).
Оцінюючи кредитного ризику доцільно розділяти індивідуальний і портфельний кредитний ризик.
Джерелом індивідуального кредитного ризику є окремий конкретний контрагент банку – позичальник, боржник, емітент цінних паперів. Оцінка індивідуального кредитного ризику передбачає оцінку кредитоспроможності такого окремого контрагента, тобто його індивідуальну здатність своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за прийнятими зобов’язаннями.
Портфельний кредитний ризик проявляється у зменшенні вартості активів банку (на відміну від зміни ринкової відсоткової ставки). Джерелом портфельного кредитного ризику є сукупна заборгованість перед банком за операціями, яким притаманний кредитний ризик (кредитний портфель, портфель цінних паперів, портфель дебіторської заборгованості тощо). Оцінка портфельного кредитного ризику передбачає оцінку концентрації та диверсифікації активів банку.
Міжнародному кредитуванню, крім кредитного ризику, властивий ризик країни, що виникає через особливості економіки, соціального ладу та політичного устрою країни позичальника. Однак цей ризик повинен завжди враховуватись у кредитній та інвестиційній діяльності (не має значення, в якому секторі — державному чи приватному).
Одним із компонентів ризику є трансферний ризик, що виникає у разі, якщо заборгованість позичальника не номінована у національній валюті. Незважаючи на фінансове становище позичальника, валюта заборгованості може виявитися недоступною йому.
