Кошторисне фінансування — надання коштів із бюджетів різних рівнів (державного та місцевих) для покриття витрат бюджетних установ відповідно до затвердженого кошторису.
Установа фінансується з бюджету залежно від підпорядкованості тому чи іншому органу структурі державної влади чи органу місцевого самоврядування. За кошторисом фінансуються установи освіти, культури, охорони здоров’я, соціального забезпечення, органи державної влади та місцевого самоврядування, суди, правоохоронні органи та органи безпеки держави, заходи щодо національної оборони.
Кошти з бюджету надаються за кошторисом доходів та видатків. Асигнування утримання бюджетних установ визначаються з урахуванням прогнозованих обсягів надання державних чи муніципальних услуг. Бюджетні асигнування мають строго цільове призначення у точній відповідності до підрозділів функціональної, відомчої та економічної класифікації витрат. Вони визначаються шляхом детальних розрахунків з кожної статті та елементу витрат з урахуванням планових виробничих показників та обов’язкових чи розрахункових і нормативів витрат за одиницю витрат. Не допускається включення до кошторису асигнувань понад затверджені норми. Установи фінансуються на основі затвердженого річного з поквартальним розбивкою зведеного бюджетного розпису з урахуванням внесених до нього протягом року змін.
У разі затвердження бюджетів після 1 січня бюджетного року кошти аж до прийняття бюджету витрачаються за відповідними розділами функціональних та відомчих класифікацій видатків у розмірі, що не перевищує асигнувань попереднього року у розрахунку на квартал (не більше 1/12 — у розрахунку на місяць). Бюджетні асигнування плануються у річних та квартальних сумах, тому їх використання обмежене рамками не лише бюджетного року, а й кварталу.
Бюджетні установи без дозволу головного розпорядника бюджетних коштів немає права здійснювати пересування асигнувань між кварталами. Кошти з бюджету надаються у міру виконання плану по мережі, штатам та контингентам та з урахуванням використання раніше відпущених коштів. Невиконання оперативно-мережевих показників, невчасне введення нових потужностей бюджетними установами спричиняють зменшення бюджетного фінансування. Не допускаються витрати понад затверджені призначення або не передбачені кошторисом.
Економне та доцільне використання коштів досягається шляхом контролю за обґрунтованим плануванням асигнувань та цільовим використанням бюджетних коштів. Установи немає права спрямовувати кошти, зекономлені за одними статтям витрат, збільшення інших витрат (зокрема, кошти, зекономлені за матеріальними витратами, неможливо знайти спрямовані оплату праці). Удосконалення кошторисного фінансування полягає у підвищенні обґрунтованості планування шляхом розробки та застосування державних мінімальних соціальних стандартів, фінансових норм, орієнтованих на кінцеві результати діяльності установ, зближення потреб установ у коштах та розміру бюджетних асигнувань, що виділяються на фінансування їх витрат.
