Контракт (contract) – зовнішньоекономічний договір. Здійснюється під час здійснення підприємницької діяльності між особами, комерційні підприємства (основне місце діяльності) яких перебувають у різних державах.
Зовнішньоекономічні договори мають низку важливих особливостей. Так, вони містять умови, які у внутрішньому обороті застосовуються далеко не завжди або зовсім не прийняті: про базис поставки, платежі в іноземній валюті, способи забезпечення майнових інтересів контрагентів, про арбітраж і т.д.
В рамках одного і того ж виду договору можливі вельми значні відмінності, що стосуються прав та обов’язків сторін, які виникають через свободу контрагентів визначати зміст контракту та пояснюються особливостями предмета договору, економічним становищем контрагентів, що склалися ринковими умовами та звичаями певної галузі підприємницької діяльності, торговими традиціями , що належать до даної комерційної угоди, тощо.
Умови, які були узгоджені у укладеному контракті, можуть регулюватися на вибір сторін вітчизняним чи іноземним правом, зокрема. правом третьої сторони. За відсутності такого вибору питання застосовне право вирішується судом чи арбітражем з урахуванням колізійних норм. Деякі положення контракту підпадають під дію імперативних норм експортно-імпортного, валютного, митного та іншого законодавства країн контрагентів і не повинні їм суперечити, інакше такі положення визнаються недійсними.
Велике значення як джерело правового регулювання зовнішньоекономічних відносин мають багатосторонні конвенції, що містять уніфіковані правові норми, що дає змогу долати серйозні труднощі у сфері розвитку міжнародного економічного співробітництва, зумовлені відмінностями у національних правових системах.
Уніфікація може здійснюватися шляхом прийняття на міжнародному рівні модельних законів (кодексів) або на регіональному рівні як законів, так і директив з тих чи інших питань.
Форма контрактів, які здійснюються українськими юридичними особами та громадянами, визначається українським законодавством. Контракти повинні завжди здійснюватися у простій письмовій формі. Недотримання цього правила веде до визнання договору недійсним.
До підписання договору пред’являються самі вимоги, як і підписання інших договорів. Під час підписання договору юридичними особами враховуються становища їх установчих документів. Спори, що виникають між учасниками зовнішньоекономічної діяльності, прийнято передавати на дозвіл міжнародних комерційних арбітражних судів, що є спеціалізованими судами; їхня процесуальна діяльність має суттєві особливості порівняно з діяльністю судів загальної компетенції та арбітражних судів. Міжнародний комерційний арбітражний суд розглядає суперечки лише у тому випадку, якщо про це є взаємна угода сторін. Відповідно до законодавства суперечки за участю іноземних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність, підвідомчі також судам загальної юрисдикції та арбітражним судам.
