Консорціумний кредит (Consortium Loan) – кредит, що надається об’єднанням кількох банків (банківським консорціумом) одному позичальнику для кредитування великих інвестиційних проектів, фінансування яких неможливе одним банком. Метою консорціумного кредиту є концентрація кредитних ресурсів, забезпечення гарантії повернення великих кредитів, диверсифікація кредитного ризику при кредитуванні великих проектів, і навіть дотримання банками вимог регулятора за нормативами максимального кредитного ризику однієї позичальника.
У банківській практиці часто трапляються випадки, коли розміри кредиту, рівень кредитного ризику та інші об’єктивні причини не дають можливість одному банку повністю задовольнити потребу позичальника у кредиті за фінансування великого інвестиційного проекту. У такій ситуації для залучення необхідних кредитних ресурсів, а також для забезпечення гарантії повернення кредитів та зниження кредитних ризиків банки можуть об’єднуватися в консорціуми.
Банківський консорціум — це тимчасове об’єднання банків, створене банками на паритетних засадах для координації дій під час здійснення спільної банківської діяльності, об’єднання кредитних ресурсів для кредитування великого інвестиційного проекту, диверсифікації кредитного ризику на основі його розподілу між декількома кредиторами, підтримки ліквідності балансу банку тощо. Кількість членів консорціуму не обмежується.
Основою правових взаємин членів консорціуму є їх зобов’язання, що виникають на підставі укладеного договору.
Координує дії учасників консорціуму головний банк (лідер, лід-менеджер), який представляє інтереси консорціуму та діє у межах повноважень, наданих йому іншими учасниками консорціуму. За організацію консорціуму головний банк, крім відсотків та комісійних, що покривають його безпосередні витрати, отримує спеціальну винагороду.
Виконуючи функції посередника між позичальником та банками-учасниками, банк-лідер:
- веде переговори щодо умов кредитної угоди;
- вивчає запропонований проект та пов’язані з ним ризики;
- розробляє та погоджує кредитну угоду;
- акумулює кошти банків-учасників відповідно до частки їх участі у консорціумному кредиті та надає їх позичальнику;
- отримує від позичальника кошти на оплату боргу, інші платежі та розподіляє їх між банками-учасниками;
- контролює виконання умов кредитної угоди.
Як правило, головним банком стає один із великих банків, який має достатні ресурси, досвід проведення аналогічних операцій, високі кредитні рейтинги, кваліфікований персонал та надійну репутацію. Найчастіше банком-лідером є банк, який обслуговує позичальника. Однак, позичальник може самостійно визначити банк, який бере на себе зобов’язання щодо організації банківського консорціуму та організації та надання консорціумного кредиту.
Кожен член консорціуму самостійно оцінює ефективність проекту, що підлягає кредитуванню, і визначає умови участі в ньому або може запропонувати свої умови. Члени консорціуму несуть солідарну відповідальність перед позичальниками. Взаємини між учасниками консорціуму та позичальником регулюються кредитним договором, який підписується всіма учасниками консорціуму та позичальником.
Умовою членства банків у консорціумі є їх згоду на мінімальний розмір участі у кредитній операції, який залежить від суми кредиту, що надається позичальнику, та ступеня ризику. Чим вище рівень кредитного ризику, тим більше банків може брати участь у консорціумі, що дозволяє знизити індивідуальні ризики кожного банку.
Банківський консорціум може надавати консорціумний кредит позичальнику на основі:
- акумулювання кредитних ресурсів у певному банку з подальшим наданням кредиту позичальнику;
- забезпечення загальної суми кредиту банком-лідером або групою банків та надання консорціумного кредиту у міру виникнення потреби у ньому;
- зміни гарантованих банками-учасниками сум кредитних ресурсів шляхом залучення інших банків до участі у консорціумному кредиті.
Надання консорціумного кредиту здійснюється відповідно до загальних принципів банківського кредитування з дотриманням усіма банками-учасниками економічних нормативів, що регулюють їхню діяльність.
При погашенні консорціумного кредиту позичальник повертає кредиторам не лише основну суму боргу та відсотки за кредит, а й відшкодовує витрати, пов’язані з організацією та здійсненням кредитної операції у розмірах, передбачених консорціумною угодою. Ці платежі здійснюються пропорційно участі та участі окремих банків у консорціумному кредиті.
Після повного погашення кредиту подальша спільна діяльність банків-учасників може бути відновлена без укладання нової консорціумної угоди.
Різновидом консорціумного кредиту є паралельний кредит. При паралельному кредитуванні в операції беруть участь два або більше банків, кожен із яких самостійно веде переговори із позичальником. Потім банки-кредитори узгоджують між собою умови кредитування, щоб укласти кредитні договори із позичальником на однакових всім учасників умовах. У цьому кожен банк самостійно надає позичальнику певну частину кредиту, дотримуючись узгоджених коїться з іншими банками-кредиторами умов і механізму кредитування. Повернення кредиту та сплата процентів здійснюються позичальником кожному банку-кредитору окремо.
Формою консорціумного кредиту може бути загальна гарантія або порука кількох банків за зобов’язаннями сплатити борг. При цьому оформляється угода зі стягненням плати залежно від виду вимоги, строку, суми кредиту та зобов’язань боржника.
Нині у багатьох країнах найбільшого поширення набули не консорціумні кредити, а синдиковане кредитуваннящо розглядають як основну форму надання великих кредитів банківськими об’єднаннями
(Див. Банківський кредит, Банківське об’єднання).
