Консервативна дивідендна політика (conservative dividend policy) — один із можливих визначальних принципів здійснюваної акціонерною компанією дивідендної політики, відповідно до якого пріоритетною метою розподілу прибутку є задоволення потреб у ній для виробничого розвитку (а не для поточного споживання у формі дивідендних виплат). І тут вищими темпами зростає вартість чистих активів акціонерного товариства, отже і ринкова вартість акцій.
Існує два основних типи консервативної дивідендної політики:
- залишкова політика дивідендних виплат;
- політика стабільного співвідношення дивідендних виплат
Залишкова політика дивідендних виплат передбачає, що фонд дивідендних виплат формується після того, як за рахунок прибутку задоволені повною мірою потреби у формуванні власних фінансових ресурсів, що забезпечують виробничий розвиток у майбутньому періоді (також інші невідкладні потреби). Якщо за інвестиційними проектами рівень прибутковості перевищує середньозважену прибутковість капіталу компанії або інший обраний нею критерій (наприклад коефіцієнт фінансової рентабельності), то основна частина прибутку, як правило, спрямовується на реалізацію таких проектів. У перспективі це перевищення створює умови зростання капіталу власників. Перевагою політики цього є забезпечення високих темпів розвитку акціонерного товариства, підвищення його платоспроможності та фінансової стійкості. Нестача цього типу дивідендної політики полягає в нестабільності розмірів дивідендних виплат і навіть відмова від їх виплат при несприятливих фінансових результатах діяльності. Такий тип дивідендної політики можна використовувати лише на ранніх стадіях життєвого циклу акціонерного товариства.
Політика стабільного співвідношення дивідендних виплат передбачає встановлення довгострокового нормативу розподілу прибутку на споживану та капіталізовану її частини. Методика фіксованих дивідендних виплат передбачає їхню регулярну виплату в незмінному розмірі протягом тривалого часу без урахування зміни курсової вартості акцій. За високих темпів інфляції сума дивідендних виплат коригується на індекс інфляції. Перевагою цієї політики є простота її формування та тісний зв’язок із фінансовими результатами діяльності акціонерного товариства. У той самий час її недоліком є нестабільність розмірів дивідендних виплат, яка визначається нестабільністю суми прибутку. Такий тип консервативної дивідендної політики є ефективним для акціонерних компаній зі стабільними розмірами доходів.
