Конфіденційність інформації в аудиті (confidentiality) – одне із принципів аудиту, у тому, що аудитори (аудиторські фірми) зобов’язані забезпечувати безпеку документів, одержуваних чи складених ними під час аудиторської діяльності, і немає права передавати ці документи чи його копії (як повністю, і частково) будь-яким третім особам або розголошувати усно які у них відомості без згоди власника (керівника) економічного суб’єкта, крім випадків, передбачених законодавчими актами.
Дані, отримані в ході аудиторської перевірки, що проводиться за дорученням органу дізнання, прокурора, слідчого, суду та арбітражного суду, можуть бути оприлюднені лише з дозволу зазначених органів і в тому вигляді, у якому згадані органи визнають це можливим.
Принцип конфіденційності інформації в аудиті повинен дотримуватися неухильно, навіть якщо розголошення або розповсюдження інформації про суб’єкт, що перевіряється, не завдає йому матеріальної або іншої шкоди. Аудитор також повинен використовувати інформацію клієнта для власної вигоди.
Особливе значення має конфіденційність інформації про клієнтів, умови укладених договорів, перспективу розвитку економічного суб’єкта. Вимоги конфіденційності насамперед пред’являються документам, які містять комерційну таємницю клієнта, тобто. до відомостей, що стосуються його професійної діяльності, розголошення яких може завдати матеріальних збитків (див. Комерційна таємниця). Порядок отримання та роботи аудитора з такими документами, як правило, обумовлюється у договорі. Забезпечення конфіденційності інформації закріплено в законі «Про аудиторську діяльність», що включає статтю про аудиторську таємницю.
