Юридичний ризик

Що таке юридичний ризик?

Юридичний ризик — це наявний чи потенційний ризик для надходжень та капіталу, що виникає через порушення чи недотримання банком вимог законів, нормативно-правових актів, угод, прийнятої практики чи етичних норм, а також через можливість двозначного тлумачення встановлених законів чи правил.

Правовий ризик – це поточний чи майбутній ризик втрати доходу, капіталу або виникнення збитків у зв’язку з порушеннями чи невідповідністю внутрішнім та зовнішнім правовим нормам, таким як закони, підзаконні акти регуляторів, правила, регламенти, розпорядження, установчі документи.

Банки наражаються на юридичний ризик через те, що мають відносини з великою кількістю зацікавлених сторін (клієнтами, контрагентами, посередниками тощо, органами нагляду, податковими та іншими уповноваженими органами).

Юридичний ризик має як об’єктивну, і суб’єктивну природу свого походження. До об’єктивним факторам виникнення юридичного ризику можна зарахувати:

• невизначеність правових і різноманіття конкретних життєвих обставин, ними регульованих;
• об’єктивне відставання рівня розвитку правових норм рівня розвитку суспільних відносин;
• наявність областей суспільних відносин, які підпадають під законодавче умовчання;
• специфіку мови права;
• наявність логіко-структурних дефектів права (прогалини, колізії норм та колізії інтерпретацій, заурегульованість, недосконалість юридичних та термінологічних конструкцій та ін.).

До суб’єктивним факторам можна віднести:

• індивідуальні особливості суб’єктів тлумачення, які виражаються на рівні їх правосвідомості (правові знання, наявність деформації правосвідомості, правові установки та готовність особистості);
• наявність та рівень правового (професійного) досвіду у суб’єктів правовідносин та особливості їх особистісних якостей;
• наявність формальної та неформальної залежності від економічних, політичних, відомчих, індивідуальних та інших інтересів.

У вітчизняній практиці, внаслідок недосконалості законодавчої та нормативно-правової бази юридичний ризик набуває особливого значення.

Відмінною ознакою юридичного ризику від інших банківських ризиків є можливість уникнути появи небезпечного для банку рівня ризику при повному дотриманні сторонами банківського процесу, чинних законодавчих та нормативних актів, внутрішніх документів та процедур банку.

Юридичний ризик може призвести до сплати штрафних санкцій та адміністративних стягнень, необхідності грошового відшкодування збитків, погіршення репутації та позицій банку на ринку, зменшення можливостей для розвитку та правового забезпечення виконання угод.

Юридичний ризик характеризується величиною збитків, які зазнає банк у результаті реалізації ризикової події та які включають:

• виплати за позовами;
• судові витрати;
• витрати на адвокатів;
• витрати на приведення у відповідність із законом внутрішньобанківських документів;
• втрачений зиск;
• Витрати усунення юридичних помилок.

Виділяють такі основні типи юридичного ризику:

1. ризики у сфері недружніх злиття та поглинання;
2. ризики у сфері податкових відносин;
3. ризики у сфері володіння та управління нерухомістю, а також іншими активами компанії;
4. ризики у сфері корпоративних відносин;
5. ризики, що виникають під час здійснення судово-позовної діяльності;
6. ризики, що виникають під час укладання договорів із контрагентами.

Особливості юридичного ризику

Основною особливістю юридичного ризику від інших банківських ризиків є можливість уникнути появи небезпечного для банку рівня ризику при повному дотриманні сторонами банківського процесу, чинних законодавчих та нормативних актів, внутрішніх документів та процедур банку.

Базельський комітет виділив сім основних категорій подій, що призводять до втрат.

1. Шахрайство всередині компанії – Втрати, пов’язані з обманом, незаконною власністю або недотриманням законів або правил у компанії, в які залучена принаймні одна з внутрішніх сторін.
2. Зовнішнє шахрайство – Втрати, пов’язані з обманом або незаконною власністю або недотриманням закону третьою стороною. Сюди відносяться крадіжки, грабежі, атаки хакерів та інші подібні фактори.
3. Посадова практика та безпека праці — втрати, пов’язані з діями, що суперечать законам чи угодам щодо праці, здоров’я та безпеки, що спричинили виплату компенсацій за позовами про відшкодування особистої шкоди або за дискримінацію.
4. Клієнти, продукти та бізнес-практика — втрати, пов’язані з ненавмисною або допущеною помилкою при виконанні професійних обов’язків щодо конкретних клієнтів або у зв’язку з природою або конструкцією продукції.
5. Збитки щодо фізичних ресурсів — втрати, пов’язані з втратою чи пошкодженням ресурсів у зв’язку зі стихійними лихами чи іншими подіями.
6. Збої в бізнесі та відмови систем – Втрати, пов’язані зі збоями в бізнесі або відмовою систем. До цієї категорії належать втрати у зв’язку з відмовою комп’ютерного обладнання, програмного забезпечення, мереж або збоями у роботі комунальних служб.
7. Виконання, постачання та управління процесами – Втрати, пов’язані зі збоями в обробці транзакцій або в управлінні процесами, а також втрати, спричинені невдалими взаєминами з постачальниками та виробниками.

По суті, правовий ризик відноситься до групи операційних ризиків, але управління ним у рамках фінансової організації дозволяє відносити його до фінансових ризиків.

Компоненти системи управління ризиками з юридичного ризику

Система управління юридичним ризиком банку складається з регламентних документів — політик, положень, процедур, процесів тощо, які затверджуються відповідно до обраної форми корпоративного управління з урахуванням розміру банку та складності його операцій.

Система управління юридичним ризиком повинна включати:

• політику та положення щодо контролю за юридичним ризиком, які мають бути розглянуті та затверджені відповідно до обраної банком форми корпоративного управління. Ці політики та положення мають періодично переглядатися;
• систему визначення та оцінки дотримання банком вимог усіх чинних законів, нормативно-правових актів Національного банку та інших державних органів;
• методику оцінки легітимності та прийнятності відносин з клієнтами та контрагентами, у тому числі процедури оцінки легітимності контрактів та угод;
• процес моніторингу змін у законодавстві, які можуть вплинути на фінансове становище банку або призвести до зміни параметрів його роботи;
• процес моніторингу всіх судових справ, ініційованих банком чи проти банку;
• систему звітності реалізації моніторингу рівня юридичного ризику всім видів діяльності банку.

Для підвищення ефективності управління юридичним ризиком рекомендується додатково оцінювати ймовірний ризик збитків, пов’язаних із судовими справами, а також тестування точності оцінок цього ризику.

Оцінка юридичного ризику

Для оцінки юридичного ризику працівники нагляду враховують такі фактори:

1. наявність адекватної, ефективної, доведеної до відома виконавців внутрішньої нормативної бази (положень, процедур) з управління юридичним ризиком, затвердженої відповідними органами банку на основі принципів корпоративного управління, а також відповідної практики виконання її вимог;
2. кількість та серйозність порушень чи відхилень від встановлених норм чи юридичних вимог (серйозність визначається шляхом аналізу частоти, грошової суми та характеру відхилення). Такий аналіз має враховувати як поточні дані, і дані за минулі періоди;
3. історія подання скарг, претензій та порушення судових справ клієнтами або іншими особами. Скарги, претензії та судові справи можуть бути пов’язані з:
   • захистом клієнтом своїх прав, що виникають внаслідок використання банківських продуктів або отримання банківських послуг, таких як кредитні, вкладні операції, грошові перекази тощо;
   • порушеннями норм та вимог законодавства та нормативно-правових актів;
   • недотриманням інших пруденційних чи етичних вимог, встановлених самим банком чи органами його регулювання;
4. як положення та повноваження доведені до керівництва та працівників;
5. наявність своєчасної, достовірної та повної управлінської інформації;
6. професійний рівень та кваліфікація керівництва та працівників, у тому числі працівників юридичної служби);
7. наявність належних механізмів контролю (внутрішній та зовнішній аудит, відповідні процедури тощо) для забезпечення дотримання норм законодавства та нормативно-правових актів, вимог внутрішньої нормативної бази та укладених угод.

Сукупний юридичний ризик визначають як «низький», «помірний» або «високий», а напрям його зміни — «зменшується», «стабільний» або «зростаючий».

Наслідки юридичного ризику

Наслідки юридичного ризику, які негативно впливають:

• проведення розслідувань регулюючими (контролюючими) органами;
• визнання договорів, укладених з порушенням, нікчемними, які не мають юридичної сили за рішенням суду;
• несприятливе висвітлення у засобах масової інформації (ризик репутації);
• ризик подання третіми особами судового позову про відшкодування збитків, заподіяних неправомірними діями компанії;
• адміністративна відповідальність (штрафи та ін.);
• кримінальна відповідальність посадових осіб тощо.

Значимість юридичного ризику характеризується величиною збитків, які зазнає організація в результаті реалізації ризикової події і які включають виплати за позовами, судові витрати, витрати на адвокатів, витрати на приведення у відповідність закону внутрішніх документів компанії, втрачену вигоду і витрати на усунення юридичних помилок.