IPO (initial public offering) – перше громадське розміщення акцій нового випуску необмеженому числу потенційних інвесторів. Продаж акцій може здійснюватися шляхом розміщення додаткового випуску акцій шляхом відкритої підписки, і шляхом публічного продажу акцій існуючого випуску.
У світовій практиці IPO проводяться для того, щоб акції компанії продавалися на біржі і вона залучала кошти на ринку капіталів.
Основні завдання, які ставлять собі компанії, запускаючи програму IPO, такі:
- збільшення обсягів власних коштів;
- отримання доступу до дешевшого капіталу, ніж запозичення;
- перетворення компанії на відомий бренд, зростання її престижу;
- залучення та утримання найкращих людських ресурсів, співробітників та керівництва компанії через їх участь в акціонерному капіталі;
- експансія на ринку; придбання інших компаній;
- розширення можливості фінансування; конвертація боргових зобов’язань в акціонерний капітал;
- здешевлення банківських кредитів;
- збільшення ліквідності акцій для існуючих акціонерів, які можуть вільно продавати свої цінні папери на біржі.
Недоліками публічного обігу акцій є необхідність розкриття фінансової та ділової інформації, яка може стати відома конкурентам.
Існує два шляхи проведення розміщення.
По-перше, за допомогою залучення професійного учасника ринку цінних паперів, який проводить публічне розміщення – андеррайтера. Вартість послуг андеррайтингу може становити від 2% до 10%, як це практикується при виведенні нових акцій компаній, що працюють у сфері високих технологій, на ринок Nasdaq.
По-друге, деякі компанії намагаються обійтися без андеррайтерів та проводять власні аукціони з розміщення акцій. У такий спосіб практично складно встановити справедливе ціноутворення на акції при розміщенні. Так, наприклад, відомо, що акції Google спочатку розміщувалися через аукціон. В результаті першого ж дня відкритих біржових торгів їх ціна піднялася відразу на 17%.
Відчуження цінних паперів емітента на користь набувачів у результаті зробленого первинного публічного пропозиції є завершальною стадією цілого ряду дій та процедур, які робить емітент з метою максимально ефективного продажу запропонованих цінних паперів на ринку. В загальних рисах, IPO включає наступні етапи:
- Попередній етап — на даному етапі емітент критично аналізує своє фінансово-господарське становище, організаційну структуру та структуру активів, інформаційну (у тому числі фінансову) прозорість, практику корпоративного управління та інші аспекти діяльності та за результатами цього аналізу прагне усунути виявлені слабкості та недоліки, що можуть завадити йому успішно здійснити IPO; Дані події зазвичай відбуваються до остаточного прийняття рішення про вихід на ринок капіталу.
- Підготовчий етап — якщо за підсумками попереднього етапу з урахуванням усунених недоліків перспектива IPO оцінюється емітентом позитивно, процес IPO переходить на новий етап — підготовчий, під час якого:
- підбирається команда учасників IPO (вибирається торговий майданчик, партнери (консультанти, брокери, андеррайтери)), з якими остаточно узгоджується план дій та конфігурація IPO;
- приймаються формальні рішення органами емітента, дотримуються формальні процедури (наприклад, здійснення акціонерами переважного права купівлі) та складаються формальні документи (проспект цінних паперів);
- створюється Інвестиційний меморандум – документ, що містить інформацію, необхідну інвесторам для ухвалення рішення (наприклад, ціна за акцію, кількість акцій, напрямок використання коштів, дивідендна політика тощо);
- запускається рекламна кампанія (у тому числі «гастролі» (road-show) ) з метою підвищення інтересу потенційних інвесторів до пропонованих цінних паперів. Road-show – серія зустрічей представників компанії з потенційними інвесторами, на яких здійснюється презентація компанії, основних показників її діяльності та характеристик розміщення акцій.
- Основний етап – під час основного етапу відбувається власне збір заявок на придбання пропонованих цінних паперів, прайсинг – визначення ціни (якщо вона не була заздалегідь визначена), задоволення заявок (аллокація) та підбиття підсумків публічного розміщення (звернення).
- Завершальний етап (aftermarket) – початок обігу цінних паперів і, у світлі нього, остаточна оцінка ефективності IPO, що відбувся.
Як правило, первинне розміщення акцій проводиться із залученням:
- інвестиційних банків або інвестиційних компаній як андеррайтери та організатори розміщення;
- юридичних компаній як консультанти організаторів та/або емітентів;
- аудиторських компаній;
- комунікаційних агентств як PR/IR консультантів розміщення.
Ще один елемент, що передує IPO, – публічне оголошення про розміщення.
Найбільші IPO у світі – це розміщення акцій бразильської енергетичної компанії Petrobas, якій у 2010 році було зібрано понад 70 млрд доларів США. На другому місці – американська General Motors, яка збільшила свій статутний капітал на 23 млрд. доларів. На третьому – Сільськогосподарський банк Китаю – 22 млрд доларів.
Щодо російських компаній, то найбільшим було публічне розміщення акцій «Роснефти» у 2006 році – 10,7 млрд. доларів. На другому місці Ощадбанк, який продав акцій у 2007 році на 8,8 млрд доларів. А «народне IPO» серед російських компаній провів ВТБ, зібравши при цьому 7,98 млрд. доларів. Його акціонерами стали понад 131 тис. росіян.
Участь інвесторів в IPO – заняття і потенційно прибуткове, і водночас ризиковане. Так, акції ВТБ після їхнього розміщення впали в ціні більш ніж на 35%, акції ВАТ «Відкриті інвестиції», навпаки, подорожчали на 130%.
