Інвестиційний цінний папір (investment securities, investment-grade securities) – цінний папір, що має високий або середній рейтинг цінних паперів. Наприклад, за шкалою довгострокових облігацій рейтингового агентства Moody’s (США) це папери з рейтингом від Ааа до Ваа.
Облігації з рейтингом Ааа оцінюються як такі, що мають найменший кредитний ризик і, відповідно, найвищу інвестиційну якість (за рейтинговою статистикою, що ведеться Moody’s, за такими емісіями ймовірність настання кредитного ризику практично нульова). Виплата відсотків захищена з великим або дуже стабільним запасом міцності, основна сума боргу також забезпечена.
Облігації з рейтингом Ваа (Найгірші у групі інвестиційних цінних паперів) вважаються зобов’язаннями, що мають середню оцінку (середній рівень захисту та забезпеченості, нестача інвестиційних характеристик, спекулятивні моменти). Забезпечення основної суми боргу та процентних виплат є адекватним, але захисні елементи можуть бути ненадійними після довгого часу (за рейтинговою статистикою Moody’s ймовірність настання кредитного ризику становить десяті частки відсотка від кількості емісій).
Цінні папери з низьким рейтингом утворюють групу спекулятивних цінних паперів. За шкалою довгострокових облігацій Moody’s це – папери з рейтингом від Ва до С. Облігації, що мають рейтингову оцінку С, є нижнім за рейтингом класом облігацій (емісії з таким рейтингом визнаються такими, що мають екстремально погані перспективи в отриманні коли-небудь репутації реальних інвестицій). За статистикою Moody’s питома вага емісій, за якими емітент не виконав своїх зобов’язань, у кількості випусків спекулятивних цінних паперів становить приблизно 4–5% (у нижній межі рейтингової шкали рівень кредитного ризику на порядок вищий).
Розрізняються і цілі інвесторів. Щодо інвестиційних цінних паперів – це довгострокові вкладення, розраховані дохідність чи приріст курсової вартості. Спекулятивні цінні папери, що мають широкий розмах коливань курсової вартості, є інструментом короткострокової спекулятивної гри. В управлінні портфелями цінних паперів дуже важливою є частка, яку займатимуть у портфелі інвестиційні цінні папери, що зумовить ступінь агресивності (або консервативності) портфеля.
Державні органи використовують розподіл цінних паперів на інвестиційні та спекулятивні з метою обмеження ризиків фінансово-кредитних інститутів. Наприклад, США широко використовують заборони або обмеження банкам, інвестиційним та пенсійним фондам та іншим інституційним інвесторам на інвестиції у спекулятивні цінні папери.
