Інститути спільного інвестування

Інститути спільного інвестування (Mutual Funds) – інвестиційні фонди, які здійснюють діяльність із спільного інвестування на основі об’єднання (залучення) грошових коштів інвесторів та вкладення їх у цінні папери, корпоративні права та нерухомість з метою отримання прибутку.

Головною метою створення та діяльності інститутів спільного інвестування є регулювання відносин, що виникають у сфері спільного інвестування та забезпечення гарантій прав власності на цінні папери та захист прав учасників фондового ринку.

Діяльність із спільного інвестування — це діяльність, що здійснюється на користь та за рахунок учасників (акціонерів) інституту спільного інвестування шляхом емісії цінних паперів інституту спільного інвестування з метою отримання прибутку від вкладення коштів, залучених від їх розміщення у цінні папери інших емітентів, корпоративні права, нерухомість та інші активи, відповідно до законодавства України.

Діяльність інвестиційних фондів сприяє мобілізації та ефективному використанню накопичень населення та корпорацій шляхом залучення їх до інвестиційного процесу та розвитку економіки. Інститути спільного інвестування об’єднують індивідуальних інвесторів і таким чином дозволяють отримати переваги від інвестування в результаті концентрації фінансових ресурсів. Така діяльність істотно впливає на розвиток фондового ринку, забезпечуючи його динамічний розвиток та високий рівень ліквідності. Найбільшого розвитку вони здобули у промислово розвинених країнах — США, Великобританії, Канаді, Німеччині, Японії.

Автором концепції спільного інвестування вважають датського комерсанта Адріана Ван Кет Віче, який у 1974 р. заснував інвестиційний фонд Eendragt Maakt Magt, ідеєю створення якого була теза — «консолідація створює прибуток». На думку інших учених, інститути спільного інвестування виникли у ХІХ ст. у Нідерландах, коли за наказом короля Вільяма I у 1822 р. було створено перший фонд взаємного інвестування. У Великій Британії перший фонд спільного інвестування – The First British Fixed Trust виник у 1931 р. Першим американським фондом вважають філадельфійський Alexander Fund, створений у 1907 р. У 1924 р. з’явився перший американський пайовий фонд – Massachusetts Investory Trust. Важливим моментом в історії розвитку пайових фондів став 1928, коли був створений Vanguard Wellington Fund — перший фонд спільного інвестування, який 100% своїх коштів вкладав в акції та облігації. В Україні перші інвестиційні фонди з’явилися у 1994 р. та стали важливим елементом механізму масової приватизації. Проте ці фонди суттєво відрізнялися від класичних інституцій спільного інвестування, розвиток яких в Україні розпочався з 2001 р.

Перевагами інвестування коштів у інститути спільного інвестування є:

• можливість вибору інвестиційної стратегії;
• забезпечення диверсифікації ризику;
• залежність прибутковості інвестицій від зростання вартості чистих активів фонду;
• можливість вкладення коштів у підприємства різних галузей та сфер діяльності;
• кваліфіковане керування;
• нижчий рівень оподаткування тощо.

За окремими ознаками інститути спільного інвестування поділяються на такі види:

1. За формою організації: пайові та корпоративні. Корпоративний інвестиційний фонд – Це інститут спільного інвестування, створений у формі відкритого акціонерного товариства. Він може бути заснований юридичними особами, у статутному капіталі яких частка держави чи органів місцевого самоврядування перевищує 25%. Корпоративні інвестиційні фонди в Україні створені здебільшого у вигляді закритих недиверсифікованих фондів. Розмір початкового статутного капіталу корпоративного інвестиційного фонду не може бути меншим за розмір, встановлений законодавством для відкритих акціонерних товариств. Управління активами корпоративного інвестиційного фонду на підставі договору здійснює компанія з управління активами (КУА). Пайовий інвестиційний фонд складається з активів, що належать інвесторам на праві спільної пайової власності, що перебувають в управлінні КУА. Пайовий інвестиційний фонд не є юридичною особою. На відміну від корпоративного інвестиційного фонду, інвестори пайового фонду не набувають прав, встановлених законом для акціонерів. Замість поняття “акціонер” використовується термін “учасник”. Пайовий інвестиційний фонд створюється з ініціативи КУА шляхом придбання інвесторами випущених інвестиційних сертифікатів. Фактично пайовий інвестиційний фонд є інвестиційним портфелем, сформованим компанією з управління активами від імені за рахунок коштів учасників, тобто КУА здійснює довірче управління коштами, сплаченими за інвестиційні сертифікати.
2. По порядку провадження діяльності:
   • відкритіякщо фонд або його компанія з управління активами беруть він зобов’язання у час здійснювати викуп на вимогу інвестора цінних паперів, емітованих цим фондом чи його компанією з управління активами;
   • інтервальніякщо фонд або його компанія з управління активами беруть на себе зобов’язання здійснювати викуп на вимогу інвестора цінних паперів, емітованих цим інститутом спільного інвестування або його компанією з управління активами протягом обумовленого в проспекті емісії терміну, але не рідше одного разу на рік;
   • закритіякщо фонд або його компанія з управління активами не беруть він зобов’язання з викупу цінних паперів, емітованих цим інститутом спільного інвестування досі припинення своєї діяльності.
3. За терміном діяльності: термінові та безстрокові. Фонди закритого типу можуть лише терміновими.
4. За структурою активів:
   • диверсифіковані — інвестиційні фонди, структура активів яких відповідає спеціальним вимогам законодавства, спрямованим на зменшення ризику вкладників (кількість цінних паперів одного емітента в активах не перевищує 10% загального обсягу цінних паперів відповідного випуску; сумарна вартість цінних паперів, що становлять активи фонду у кількості понад 5% загального обсягу емісії, на момент їх придбання не перевищує 40% вартості чистих активів, не менше 80% загальної вартості активів складають кошти, ощадні сертифікати, облігації підприємств та облігації місцевих позик, державні цінні папери, а також цінні папери, допущені до торгів на фондовій біржі);
   • недиверсифіковані – Інвестиційні фонди, структура активів яких не підпадає під певні законодавчі обмеження, що дозволяє здійснювати більш гнучке управління активами. Відкриті та інтервальні фонди можуть бути лише диверсифікованими. Інвестиційні фонди закритого типу може бути як диверсифікованими, і недиверсифікованими.

Найбільш ризиковими є закриті недиверсифіковані інвестиційні фонди, а найменш ризиковими є відкриті інтервальні. Довгострокове інвестування та високу прибутковість забезпечують закриті фонди, а тому серед інвесторів вони мають більшу популярність. До складу активів інститутів спільного інвестування входять кошти, цінні папери, корпоративні права, нерухомість, грошові вимоги за реалізовані активи, видані позики, інші активи відповідно до законодавства. Джерелами формування активів інститутів спільного інвестування є:

• засоби спільного інвестування;
• кошти, залучені від інвесторів інституту спільного інвестування;
• доходи від здійснення операцій із активами;
• доходи, нараховані за активами інституту спільного інвестування.

(Див. Венчурний фонд, Інвестиційна декларація).