Індикатори фінансової стійкості

Індикатори фінансової стійкості (Financial Soundness Indicators, FSIs) — показники поточного фінансового стану та стійкості фінансових установ країни та їх контрагентів із сектору корпорацій та сектору домашніх господарств. Індикатори фінансової стійкості дають змогу визначити сукупний вплив різних факторів на рівень стійкості фінансової системи. Система індикаторів фінансової стійкості включає агреговані дані для окремих установ та показники, що дають уявлення про ринки, на яких здійснюють свою діяльність фінансові установи. Індикатори фінансової стійкості розраховуються та поширюються з метою використання у макропруденційному аналізі. Такий аналіз містить оцінку та контроль за сильними сторонами та вразливими місцями фінансових систем з метою підвищення фінансової стійкості, зокрема зниження ймовірності кризи фінансової системи.

Побудова системи індикаторів фінансової стійкості ґрунтується на обліку наступних критеріїв:

1. охоплення найважливіших ринків та установ;
2. аналітичне значення;
3. виявлена ​​корисність;
4. значущість більшості країн, установ чи кризових ситуацій;
5. доступність;
6. симетричність відображення інформації на рівні сектора;
7. використання агрегованої інформації;
8. використання консолідованого підходу з метою уникнення подвійного обліку капіталу та діяльності.

У 2001 р. МВФ представив першу систему індикаторів фінансової стійкості, а 2004 р. вона була уточнена і базовий набір показників визнаний значущим всім країн світу. Майже з цього часу центральні банки провідних країн світу почали створювати відповідні підрозділи для аналізу та прогнозування стабільності функціонування банківських та фінансових систем.

Методологія МВФ, на якій базується розрахунок індикаторів фінансової стійкості, передбачає компіляцію та розповсюдження 40 індексів: 25 індикаторів для установ сектору депозитних корпорацій (12 з яких основні) та 15 індикаторів для клієнтів сектору депозитних корпорацій, в т.ч.: інші фінансові корпорації (2 індикатора), нефінансові корпорації (5 індикаторів), домашні господарства (2 індикатори), ліквідність ринку (2 індикатори) та ринки нерухомості (4 індикатори).

До складу індикаторів фінансової стійкості включають, наприклад, такі показники:

• відношення регулятивного капіталу до виважених за ризиком активів;
• відношення регулятивного капіталу I рівня до виважених за ризиком активів;
• відношення недіючих кредитів за вирахуванням резервів до капіталу;
• відношення недіючих кредитів до сукупних валових кредитів;
• рентабельність активів;
• рентабельність капіталу;
• відношення процентної маржі до валового доходу;
• відношення ліквідних активів до сукупних активів;
• відношення непроцентних витрат до валового доходу;
• ставлення ліквідних активів до короткострокових зобов’язань;
• відношення капіталу до активів;
• відношення великих ризиків до капіталу;
• відношення кредитів за географічним розподілом до сукупних валових кредитів;
• спред між базовими ставками за кредитами та депозитами;
• відношення депозитів до сукупних валових кредитів;
• відношення кредитів в іноземній валюті до сукупних валових кредитів;
• відношення зобов’язань в іноземній валюті до сукупних зобов’язань;
• відношення активів до ВВП;
• відношення боргу домашніх господарств до ВВП;
• відношення загального боргу до власного капіталу;
• відношення кредитів на житлову нерухомість до сукупних кредитів та інші.

Національний банк України на основі методології, викладеної в «Індикаторах фінансової стійкості: Посібник з компіляції» (МВФ, 2007 р.), щоквартально складає та поширює дані про індикатори фінансової стійкості сектора депозитних корпорацій (банків) за 12 основними та 10 рекомендованими. Інформація про індикатори фінансової стійкості розміщується на сторінці МВФ у мережі Інтернет. Станом на 01.10.2015 р. таку інформацію МВФ надавали 84 країни світу.

(Див. Рентабельність, Стабільність банківської системи, Фінансова стійкість банку, Фінансово-стабільний банк).