Євровалюти (Eurocurrences/Euromoney) – валюти, переведені на рахунки іноземних банків та використовувані для операцій у всіх країнах, включаючи країну-емітента цієї валюти. Хоча євровалюти функціонують світовому ринку, вони зберігають форму національних грошових одиниць. Приставка «євро» свідчить про вихід національних валют з-під національної регламентації та контролю за національними валютними органами (див. Євроринок).
Євровалюти – національні валюти окремих країн, що мають ходіння за межами країни-емітента, операції з якими здійснюються закордонними банками у значних масштабах.
Термін «євровалюти» відноситься не тільки до валют Європи, але і до валют за її межами, хоча долари, що використовуються для операцій в Азії, часто називають азіадолларами, а долари, що застосовуються в арабських країнах, – арабодоларами, долари, депоновані у швейцарському банку, називають євродоларами (eurodollars), ієни, депоновані в Німеччині, називають євроієнами (euroyen), і т.д.
Євровалюти використовуються у наданні та отриманні кредитів та позик; євровалютний ринок часто дає можливість отримати дешеву та зручну форму ліквідних коштів для фінансування міжнародної торгівлі та зарубіжних інвестицій. Основними позичальниками та кредиторами є комерційні банки, великі компанії та центральні банки. Залучаючи кошти в євровалюті, вдається досягти більш вигідних умов та відсоткових ставок, а іноді – уникнути національного регулювання та оподаткування.
Здебільшого депозити та позички є короткостроковими, проте результатом зростання популярності євровалют стали середньострокові позики, особливо у формі єврооблігацій (eurobonds).
Певною мірою ринок євровалют замінив собою синдикований ринок позичкових капіталів, у якому банки, прагнучи розділити ризик кредитних операцій, об’єднувалися у групи.
