Грошовий сурогат (Money-in-Kind) — будь-які документи у вигляді грошових знаків, що відрізняються від грошової одиниці України, випущені в обіг не Національним банком України та виготовлені з метою здійснення платежів у господарському обороті, крім валютних цінностей.
Грошові сурогати — замінники офіційних грошових коштів, що нарівні з ними обслуговують готівковий та безготівковий грошовий обіг та перебувають, як правило, поза контролем національного емісійного (центрального) банку.
Грошовий сурогат (англ. monetary surrogate, money surrogate, money substitute) – замінник законного платіжного засобу або грошей взагалі, який виконує всі або частину їхніх функцій, таких як засіб обігу, платежу або заощадження.
Як економічна категорія “грошовий сурогат” поєднує і дозволені (законні, легітимні, наприклад, векселі, депозитні сертифікати), та заборонені інструменти грошового обігу.
Залежно від специфіки організації фінансових відносин і характеру їх учасників фінансові сурогати можна поділити на:
- державні (казначейські зобов’язання, податкові пільги, регіональні гроші та ін.);
- комерційні (банківські векселі, розписки);
- інші (талони, товарні документи).
Економісти розглядають грошові сурогати у широкому сенсі як квазігроші — будь-які легітимні короткострокові фінансові інструменти, які мають ліквідність і можуть бути легко конвертовані в законні платіжні кошти. У цьому трактуванні до грошових сурогатів відносяться кредитні інструменти, які здатні обслуговувати товарний оборот: облігації, векселі, чеки, ощадні та депозитні сертифікати. До них можуть також зараховуватися іноземні валюти, які не володіють властивостями законного платіжного засобу, але можуть обмежено (або незаконно) використовуватися як засіб обігу та платежу. Слід зазначити, що грошові сурогати відрізняються від квазіденег тим, що вони не є фінансовим інструментом у традиційному сенсі.
Як причини появи грошових сурогатів в економіці визнаються:
- брак офіційних грошових знаків у обігу, що відбувається внаслідок надмірно жорсткої грошово-кредитної політики;
- розрив господарських зв’язків економіки (характерно для кризових періодів, коли відзначається істотний дефіцит ліквідності у суб’єктів господарювання);
- поява нових, ще законодавчо не визнаних форм грошей (банкноти у ХІХ столітті, електронні гроші наприкінці XX століття, криптовалюти у ХХІ столітті);
- ухилення суб’єктів господарювання від сплати податків;
- гіперінфляція економіки.
(Див. Грошова одиниця)
