У сучасній економічній науці «голландською хворобою» називають зниження ефективності економіки країни через збільшення експорту сировинних ресурсів.
Термін «голландська хвороба економіки» вперше з’явився у публікації журналу Economist у листопаді 1977 року, присвяченому виявленому зв’язку між зростанням видобутку природного газу в Нідерландах та зниженням промислового виробництва у цій країні.
У 1959 році в провінції Гронінген поблизу Слохтерена в Нідерландах було відкрито дуже велике родовище природного газу. Приблизно в той же час стало відомо про масштабні скупчення природного газу під дном Північного моря. Розробка цих родовищ забезпечила газом самі Нідерланди, а також дозволила експортувати сировину до Норвегії та Великобританії.
Різке зростання експортних доходів у 1970-і роки призвело до припливу іноземної валюти до країни, що викликало зміцнення національної валюти – гульдена. Крім того, зростання доходів населення створило додатковий попит на товари та послуги, що призвело до зростання цін (інфляції) та збільшення обсягів імпорту. Іноземні товари стали доступнішими для населення, ніж місцеві, а місцева промисловість почала відчувати труднощі зі збутом як усередині країни, так і при експорті товарів (на відміну від сировини). Це, своєю чергою, призвело до зростання безробіття у промисловому секторі. Через війну і натомість бурхливого зростання видобувної промисловості спостерігалося значне погіршення становища населення та бізнесу, не що з видобуванням газу. Крім того, процвітаюча добувна промисловість викликала перетік інвестицій та робочої сили, що обмежило ресурси обробної промисловості, в якій виник застій.
Економічна модель «голландської хвороби» була розроблена 1982 року австралійським економістом німецького походження Варнером Максом Корденом та його ірландським колегою Пітером Нірі. Відповідно до цієї моделі економіка поділяється на три сектори:
- сектор неторгованих товарів та послуг, тобто товарів та послуг, які не можуть бути переміщені між країнами;
- бурхливо зростаючий сектор товарів, що торгуються (зазвичай різні види сировини);
- незростаючий сектор товарів, що торгуються (промислові товари, доступні для експорту та імпорту).
У разі різкого зростання сировинного сектора той починає забирати трудові ресурси у промислового сектора, у якому відбувається так звана «пряма деіндустріалізація». Крім того, високі доходи людей, що працюють у сировинному секторі, підвищують споживання, а значить, і попит на неторговані товари та послуги, що спричиняє зростання цін на них та перетікання трудових ресурсів із промисловості у сферу послуг. У промисловості у своїй виникає ефект «непрямої деіндустріалізації».
Результатом «голландської хвороби» стає бурхливе зростання видобувного сектора та сфери послуг на фоні стагнації чи падіння виробництва в обробному секторі. Ефект посилюється зростанням реального курсу національної валюти та підвищенням цін. Якщо «голландська хвороба» триває досить довго, місцева обробна промисловість втрачає конкурентоспроможність на світовому ринку, а країна починає значно відставати у промисловому розвитку від загальносвітового тренду. Зрештою, коли сировина закінчується або ціни на неї падають, країна опиняється у важкому економічному стані.
Країни, що зіткнулися з «голландською хворобою» економіки
«Голландської хвороби» піддаються країни різного рівня розвитку, які мають різні види природних ресурсів. Однак через особливості сучасної світової економіки найчастіше явища, що відносяться економістами до симптомів «голландської хвороби», виникають після початку активної розробки родовищ нафти чи газу.
Серед розвинених країн, які постраждали від «голландської хвороби», можна назвати Сполучене Королівство. Після відкриття та початку великомасштабної розробки родовищ нафти у Північному морі країна з імпортера нафти перетворилася на експортера, внаслідок чого отримала приплив іноземної валюти. З літа 1977-го до кінця 1980 року британський фунт подорожчав з 1,7 до 2,4 долара. Рівень безробіття за той же період зріс з 5,5% до 8,5% (переважно 1980 року). При цьому кількість робочих місць у переробній промисловості скоротилася ще сильніше. Промисловий експорт Королівства в 1983 році був на тому ж рівні, що й у 1976-му, тоді як промисловий імпорт зріс на 63%.
Серед економістів існує думка, згідно з якою явища в британській економіці наприкінці 1970-х — на початку 1980-х частково або повністю пояснюються світовою кризою та політикою Кабінету Маргарет Тетчер. Однак у роботі K. Alec Chrystal «Dutch Disease or Monetarist Medicine?: The British Economy under Mrs. Thatcher» показано, що випереджаюче зростання видобутку нафти, що почалося в 1977 році, призвело до негативних наслідків для британської переробної промисловості.
До класичних прикладів «голландської хвороби», викликаної не відкриттям родовищ нафти і газу, а іншими причинами, можна віднести кавовий бум у Колумбії у другій половині 70-х років минулого століття.
На середину 1970-х 45% експортних доходів Колумбії приносив каву. У 1975-1976 роках внаслідок неврожаю в Бразилії та землетрусу в Гватемалі ціни на каву зросли вп’ятеро. Колумбійські виробники збільшили постачання, внаслідок чого експортні доходи країни зросли у рази. Однак це спричинило зміцнення національної валюти на 20% за 1975—1980 роки, що негативно позначилося на експорті іншої продукції та позитивно — на імпорті товарів. Також у цей час спостерігалося бурхливе зростання у неторгованому секторі (будівництво, послуги).
“Голландської хвороби” або окремим її проявам були схильні такі країни, як: Австралія – зростання видобутку мінеральної сировини (залізна руда та ін.) у 2000-х роках; Азербайджан – нафтовий бум у 2000-х; Індонезія – нафтовий бум у 1970-х; Нова Зеландія – зростання виробництва молока 2000-х; Росія – нафтогазовий бум у 2000-х; Шрі-Ланка, Індонезія та Таїланд – бум у будівельній галузі та суміжних секторах після цунамі 2004 року, що стався через приплив коштів іноземної гуманітарної допомоги.
