Гетеродокальна (гетеродоксна) програма (від гр. heteros – інший, гр. doxa – думка, уявлення; англ. heterodox program) – програма економічної стабілізації, заснована на застосуванні неортодоксальних методів антиінфляційної політики, насамперед політики доходів та цін.
Особливість гетеродоксальної програми полягає у широкому використанні заходів адміністративного характеру, таких, як обмеження зростання цін та заробітної плати (аж до тимчасового заморожування), директивного встановлення відсоткової ставки тощо. Важливе місце у гетеродоксальної програмі поруч із політикою доходів і цін відводиться стабілізації валютного курсу та використання його як «номінального якоря».
Гетеродоксальна програма приймалися в Аргентині (1985), Бразилії (1986, 1987, 1989), Ізраїлі (1985), Мексиці (1987), Перу (1985) та інших країнах.
Теоретична основа гетеродоксальної програми – концепція недосконалої конкуренції, відповідно до якої ринок недосконалий через панування на ньому монополістичних та олігополістичних структур (держави, приватних фірм, профспілок), здатних встановлювати ціни значною мірою незалежно від платоспроможного попиту. Звідси робиться висновок, що неринкову поведінку учасників економічного процесу слід протиставити методи прямого державного впливу на економіку.
Соціально-політичною передумовою розробки та реалізації гетеродоксальної програми в низці країн послужило розчарування в результатах ортодоксальної антиінфляційної політики, що базується на рекомендаціях монетаризму.
Гетеродоксальні програми спрямовані на забезпечення швидкої стабілізації цін, що створює умови для виведення економіки із кризи та розширення товарної пропозиції. Стимулювання пропозиції, а чи не скорочення попиту, створення умов збільшення доходів, а чи не зниження витрат, визнається раціональним шляхом задля досягнення макроекономічного рівноваги та уникнення соціальних витрат «дефляційного шоку».
Гетеродоксальна програма не відкидає використання монетарних важелів. Так, у 1990 р. у Перу була реалізована гетеродоксальна програма, яка передбачала жорстку фіскальну та кредитно-грошову політику. Практика реалізації гетеродоксальної програми показала, що за певних умов такі програми здатні досить швидко забезпечити досягнення позитивних результатів. Водночас вони можуть призводити до поглиблення макроекономічних диспропорцій, зростання соціальної напруженості внаслідок опору підприємців та профспілок, «заморожування» цін і доходів, різкого прискорення інфляції після їхнього «розморожування» тощо. У тих країнах, де програми стабілізації увінчалися успіхом, урядова політика, як правило, включала елементи і гетеродоксного, і ортодоксального підходів.
