Що таке форвардний контракт?
Форвардний контракт — це договір між двома учасниками купівлі-продажу обумовленої кількості конкретного виду активів за фіксованою ціною на певну дату в майбутньому.
Об’єктом угоди може бути як фізичні, і фінансові активи. Укладання форвардного контракту означає, що одна із сторін (продавець) зобов’язується здійснити поставку певної кількості фізичних або фінансових активів на дату, яка обумовлена в контракті, але віддалена у часі від дати укладання контракту, а інша сторона (покупець) зобов’язується прийняти поставку за обумовленої угодою ціною.
Дата, коли сторони підписують форвардний контракт, називається датою угоди. Дата, на яку учасники домовляються про здійснення угоди купівлі-продажу, що є предметом договору, називається датою платежу або датою розрахунків. Період від дати правочину до дати платежу називають форвардним. Обмежень за термінами та сумами, на які укладаються контракти, не існує. Угоди можуть укладатися на будь-які суми та терміни за бажанням та потребами сторін, але ефективними форвардні операції стають починаючи з 5 млн дол. США. На міжнародних форвардних ринках типові суми контрактів перебувають у діапазоні від 1 до 100 млн. дол. США. Таким чином, всі параметри форвардного контракту: дати угоди та платежу, суми, вид активів та їх ціна визначаються індивідуально за згодою сторін без будь-яких обмежень та відповідають конкретним потребам учасників ринку.
У форвардному договорі вартість активів визначається за взаємною згодою сторін і фіксується в угоді на даний момент його укладання. Таким чином, ціна, якою йде купівля-продаж на дату платежу, не залежить від поточної ринкової ціни активу на день постачання. Саме процедура попереднього визначення та фіксації ціни дозволяє хеджувати ризики з допомогою форвардних контрактів. Визначивши заздалегідь ціну активу, який буде проданий у майбутньому, продавець і покупець стають незалежними від ризику зміни ринкової ціни на цей вид активів протягом форвардного періоду. Така операція визначає сутність хеджування ризику зміни ціни активу.
Форвардна угода не дає змогу продавцеві отримати переваги від підвищення ціни активу, а покупцю від зниження ціни протягом форвардного періоду. Це іноді спонукає учасників угоди ухилятися від виконання зобов’язань за форвардними контрактами, оскільки з’являється можливість вигідного проведення операції купівлі-продажу. Отже, з форвардних угод виникає досить значний ризик невиконання зобов’язань. Форвардний договір можна порівняти з парі, яка укладена на майбутню ціну активу. Це означає, що у форвардному контракті один із учасників обов’язково виграє, а інший обов’язково програє і платить кошти стороні, що виграла, як різницю між зафіксованою та ринковою цінами активів. Форварди – це гра з нульовою сумою, коли сума виграшу одного учасника дорівнює сумі програшу іншого.
Від ризику невиконання зобов’язань сторони страхуються, юридично закріплюючи у разі відмовитися від взятих зобов’язань. Виконання всіх умов форвардного договору обов’язково для обох сторін. Відмова однієї зі сторін від виконання взятих зобов’язань згідно з міжнародними правилами є підставою для подання позову до суду. Обов’язковість виконання є основною умовою існування та дієздатності форвардних угод, без якої вони втрачають свій сенс і не можуть використовуватись як інструмент хеджування ризику.
Історично форвардні контракти виникли близько чотирьохсот років тому, переважно як угоди про продаж майбутнього врожаю. В останні десятиліття набули розвитку форвардні контракти, об’єктом яких є фінансові активи. Фінансовий форвардний ринок є позабіржовим. Біржова торгівля неможлива насамперед через індивідуальні умови укладання контрактів, тому немає і вторинний ринок для таких угод. Формально учасниками форвардного ринку можуть бути будь-які суб’єкти господарської діяльності. Насправді сторони обережно підходять до вибору партнера з метою зниження ризику зриву поставки. Найчастіше контракти укладаються між компаніями, мають надійну репутацію, банками, пенсійними фондами і страховими организациями. Для укладання деяких видів форвардних контрактів є обмеження. Наприклад, для укладання форвардної угоди за кредитом необхідно мати відкриту кредитну лінію у даній кредитній установі.
Найбільш активними учасниками форвардного ринку є банки, які використовують форвардні контракти для хеджування власного ризику зміни цін на фінансові активи, а також пропонують їх як послугу своїм клієнтам. Маючи широкі фінансові можливості щодо залучення коштів та розміщення активів у порівнянні з іншими учасниками ринку, банки можуть уникнути реальних втрат за форвардними угодами навіть тоді, коли ринкові ціни складаються не на їхню користь. Уклавши два форвардні контракти за протилежними операціями (один — з купівлі, інший — з продажу) одного й того ж виду активів у однаковій кількості, банк має можливість компенсувати втрати по одній операції доходами від іншої. Іноді банк грає роль посередника, який шукає сторони з протилежними інтересами у купівлі-продажу активів та допомагає оформити угоду.
Відсутність організованої торгівлі форвардним контрактам як наслідок, низька конкуренція цьому ринку дозволяють банкам диктувати свої умови під час укладання форвардної угоди з клієнтом.
Крім того, успіх за форвардним контрактом значною мірою залежить від уміння передбачити майбутню ціну активу. Банки мають переваги в прогнозуванні тенденцій зміни цін, оскільки мають значний обсяг інформації і мають висококваліфіковані фахівці-аналітики. Тому банки активно пропонують форвардні контракти як послуги своїм клієнтам. З розвитком та вдосконаленням різних сегментів фінансового ринку клієнти все частіше віддають перевагу більш гнучким та зручним методам хеджування ризиків.
Форвардні контракти можуть укладатися реальну чи умовну суму. У першому випадку сторони домовляються про реальну угоду купівлі-продажу. У другому — провадиться виплата тільки цінової різниці, що виникла внаслідок розбіжності контрактної та ринкової цін активу, а реальний обмін валютами, грошима, цінними паперами не відбувається. За форвардними контрактами додаткова плата як комісійних не стягується.
Переваги та недоліки форвардних контрактів
Форвардні контракти мають низку переваг перед іншими фінансовими інструментами.
По-перше, індивідуальний характер укладання контракту дозволяє досить точно хеджувати ризик визначенням суми угоди та термінів, які відповідають потребам сторін. По-друге, за форвардними угодами не стягується додаткова плата (комісійні тощо). Для банку перевагою є те, що форвардні операції мають позабіржовий характер, і завдяки цьому він може диктувати свої умови за згодою, у тому числі встановлювати ціну активу.
Головним недоліком форвардних угод є відсутність можливості маневрувати. Умова обов’язкового виконання не дозволяє достроково розірвати угоду або змінити її умови, а відсутність вторинного форвардного ринку не дозволяє перепродати контракт. Як наслідок, форвардні контракти мають низьку ліквідність, що є їх недоліком. Ризик невиконання зобов’язань за форвардними контрактами досить високий. Останнім часом учасники форвардних операцій шукають вихід із становища. Наприклад, умовами контракту передбачається, що він може бути розірваний за згодою обох сторін або з ініціативи однієї сторони із виплатою грошової компенсації.
Форвардні контракти є загальнодоступними фінансовими інструментами, оскільки на форвардному ринку існують суттєві обмеження, такі як наявність кредитної лінії, високий рейтинг, постійні фінансові зв’язки з банком тощо. Ці умови значно звужують кількість учасників форвардних ринків.
Для клієнтів недоліком форвардних угод є відсутність можливості широкого вибору банку-партнера і, як наслідок, необхідність приймати умови, які диктує банк.
Однією з проблем, що виникають у зв’язку з форвардними контрактами, є складність у пошуках партнерів, які мають намір зайняти протилежну позицію. В цілому, враховуючи перелічені проблеми та недоліки, форвардний ринок не є досить активним і популярним.
