Форвардна угода (Forward Operation, FWD) — термінова угода щодо обміну валют за заздалегідь узгодженим курсом, яка полягає сьогодні, проте дата валютування (виконання контракту) відкладена на певний термін у майбутньому.
Ринок валютних форвардних угод є невід’ємною складовою світового валютного ринку з початку 1980-х років. Вперше форвардні угоди почали використовувати лондонські банки у міжбанківських операціях із євровалютами. Торішнього серпня 1985 р. Асоціація англійських банків (ВВА) видала правила регулювання угод на міжбанківському валютному ринку (FRABBA terms), якими досі керуються банки під час укладання форвардних угод.
Основою форвардної угоди є договір купівлі-продажу іноземної валюти протягом певного періоду або певну дату в майбутньому за курсом, обумовленим на дату укладання угоди. Форвардні угоди – це термінові контракти міжбанківського валютного ринку. Терміни форвардних угод стандартизовані і зазвичай не перевищують 12 міс. Найбільш поширеними є форвардні угоди на 1, 2, 3, 6, 9 та 12 міс. Насправді ці періоди відбиваються 1M, 2M, 3M тощо.
Останнім часом форвардні угоди широко використовуються для неторгових операцій, пов’язаних із рухом капіталів: кредитування іноземних філій, вкладення інвестицій, придбання цінних паперів іноземних емітентів, репатріація прибутку тощо.
Форвардна угода є обов’язковою для виконання, і полягає переважно з метою реальної купівлі або продажу валюти. Найпоширенішим є використання таких операцій для хеджування незабезпечених відкритих валютних позицій, проте часто вони можуть бути використані у спекулятивних цілях.
Умови форвардних угод полягають у тому, що:
- валютний курс фіксується на момент укладання форвардної угоди;
- реальна передача валюти здійснюється через певний обумовлений стандартний проміжок часу;
- під час підписання угоди жодні попередні платежі не здійснюються;
- обсяги контрактів не стандартизовано.
Фінансове утримання форвардної угоди полягає у купівлі або продажу однієї валюти в обмін на іншу, виходячи з інтересів покупця (продавця), з метою отримання прибутку або запобігання збиткам.
Специфікою форвардної угоди і те, що форвардні валютні курси на відміну інших видів угод безпосередньо не фіксуються, а розраховуються. Маркет-мейкери та професійні дилери оперують показниками, вираженими у вигляді десятитисячної частини валютного курсу, що відображають різницю між курсом «спот» та курсом «форвард». Ці показники називають форвардною маржею (спред, пункти, піпи) і практично здійснюються котирування не курсів, а відповідних різниць.
Форвардний валютний курс розраховується на момент укладання форвардної угоди та складається з поточного курсу (спот-курсу) та форвардної маржі, яка може виступати у вигляді премії або знижки (дисконту). Якщо форвардний курс валюти вищий за поточний, для його визначення до спот-курсу додається форвардна премія. Якщо форвардний курс нижче поточного, він визначається шляхом віднімання значення спот-курсу форвардної знижки (дисконту).
На практиці з метою розрізнення премії або знижки їх часто записують відповідно зі знаком “плюс” або “мінус”, однак дилер завжди безпомилково визначить премію або знижку, якщо знак не буде вказано. Це тим, що курс покупця завжди нижче курс продавця. Тому якщо показники форвардної маржі (спред) наведено у порядку збільшення, наприклад 150 – 200 або [(-100) — (-20)], то йдеться про форвардну премію. У разі, якщо спред наведений у порядку спаду, наприклад 220 – 100 або [(-50) — (-180)]то дилер враховує цей спред як форвардну знижку (дисконт).
Курси «форвард» відрізняються від курсів «спот» значно більшим абсолютним значенням показника маржі (різниці між курсом продажу та курсом покупки). Це зумовлено специфікою форвардної угоди, яка є і формою страхування валютних ризиків. Чим триваліший форвардний період, тим вищим буде рівень валютного ризику, а отже, більшим буде і розмір форвардної маржі.
Головним фактором, який формує динаміку та рівень форвардного курсу, є різниця відсоткових ставок за міжбанківськими кредитами та депозитами у відповідних валютах. Загальне правило динаміки форвардного валютного курсу: форвардний курс перевищує спот-курс настільки, наскільки банківські депозитні ставки по валюті, котирування якої здійснюється нижче, ніж по контрагентних валютах.
Валюта з вищою відсотковою ставкою на форвардному ринку продаватиметься з дисконтом щодо валюти з низькою відсотковою ставкою, а з нижчою — з премією щодо валюти з високою відсотковою ставкою.
Таким чином, форвардний курс відрізняється від поточного на величину форвардної маржі (премія або дисконт). У професійній термінології визначення форвардного курсу використовують термін курс «аутрайт» (outright). Це означає, що покупець хоче в майбутньому купити певну суму валюти (або продавець — продати) без проведення додаткових операцій або підписання додаткових угод. Цей термін застосовують, щоб уникнути плутанини у розумінні умов форвардної операції, якщо йдеться про одну просту форвардну операцію на відміну від складної комбінації, пов’язаної з одночасним здійсненням термінової та поточної операцій (операції «своп»).
На практиці інформація про форвардні курси основних валют регулярно публікується у фінансових виданнях.
Останнім часом з’явилися нові форми та модифікації класичних форвардних угод, зокрема:
- продовження терміну форвардної угоди;
- використання форвардних опціонів із відкритим терміном виконання;
- використання форвардних опціонів та з перехресними датами;
- використання валютних контокорентів;
- укладання непрямих форвардних угод;
- забезпечення грошового покриття;
- самостійне створення “форварда”;
- використання форвардних контрактів із опціоном анулювання (FOX);
- використання угод про форвардну відсоткову ставку та ін.
(Див. Валютні операції, Форвард).
