Форвард (Forward) — угода про купівлю-продаж фінансового активу, коли розрив між датою укладання угоди (датою контракту) та датою проведення обміну активами (датою валютування) перевищує два робочі дні.
Форвард (форвардний контракт) – договір (похідний фінансовий інструмент), за яким одна сторона (продавець) зобов’язується у визначений договором термін передати товар (базовий актив) іншій стороні (покупцеві) або виконати альтернативне грошове зобов’язання, а покупець зобов’язується прийняти та сплатити цей базовий актив, та (або) за умовами якого у сторін виникають зустрічні грошові зобов’язання у розмірі, що залежить від значення показника базового активу на момент виконання зобов’язань, у порядку та протягом строку або у строк, встановлений договором.
Форвардний контракт – обов’язковий для виконання терміновий контракт, відповідно до якого покупець та продавець погоджуються на поставку товару обумовленої якості та кількості або валюти на певну дату у майбутньому. Ціна товару, валютний курс та інші умови фіксуються у момент укладання угоди.
На відміну від ф’ючерсних контрактів, форвардні угоди не стандартизовані.
Ціна (курс), за якою (яким) здійснюватиметься операція в майбутньому, фіксується під час укладання форвардного контракту. Форвардний договір є обов’язковим виконання кожної стороною.
Розрізняють валютний та товарний форвард.
Форвардний договір перестав бути стандартизованим, тобто. може бути укладений на будь-який термін та будь-яку суму за бажанням сторін.
Форварди найчастіше укладаються між банками. Предметами форвардних контрактів, як правило, стають валюти та відсоткові ставки.
Так само як і з ф’ючерсами, реальне постачання активів за форвардними контрактами може не здійснюватися. У цьому випадку на дату виконання контракту розраховується різниця між ринковою ціною активу та ціною, зазначеною у договорі, і вона компенсується однією стороною на користь іншої.
На противагу ф’ючерсу форвардний контракт буває проблематично закрити зворотним правочином, тому що контрагенти можуть бути різні. Припустимо, банк купив євро з постачанням через три місяці і тут же продав їх із постачанням того ж дня. Якби він скористався ф’ючерсним контрактом, то завдяки процедурі клірингу він у цей же день отримав прибуток або збиток і більше в цій операції не брав би участі. Але якщо банк віддав перевагу форварду, то через три місяці він повинен буде фізично виконати взяті на себе зобов’язання: купити, а потім продати євро.
Крім форвардів на валюти та відсоткові ставки, широко застосовуються форвардні контракти на нафту.
(Див. Валютні операції, Форвардна угода).