Фінансова діяльність підприємства — це система форм та методів, що використовуються для фінансового забезпечення функціонування підприємств і досягнення ними поставленої мети, тобто це практична фінансова робота, що забезпечує життєдіяльність підприємства, поліпшення її результатів.
Фінансова діяльність підприємства включає в себе відносини, що складаються в процесі його функціонування всередині підприємства, між ним та іншими суб’єктами господарської діяльності. До основних належать такі елементи фінансової діяльності:
- джерела формування фінансових коштів підприємства;
- напрями та форми фінансування;
- структура капіталу тощо.
Відповідно до наведеної класифікації основні цілі фінансової складової діяльності підприємства полягають у вирішенні цих завдань.
Залежно від джерел отримання коштів, фінансування може бути:
- внутрішнім, тобто. що здійснюються за рахунок коштів, отриманих від діяльності підприємства (прибуток, амортизаціяВиручка від продажу майна тощо);
- зовнішнімджерелами якого є засоби, не пов’язані з діяльністю підприємства (наприклад, кредитисубсидії).
Важливим показником, виходячи з якого можна будувати висновки про ефективність використання підприємством власних коштів, є співвідношення внутрішнього і до зовнішнього капіталу.
Фінансові результати відображають мету підприємницької діяльності, її прибутковість та ефективність реалізації обраного напряму.
Фінансова діяльність підприємства спрямована на вирішення наступних основних завдань:
- фінансове забезпечення поточної виробничої діяльності;
- пошук резервів збільшення доходів, прибутку, підвищення рентабельності та платоспроможності;
- виконання фінансових зобов’язань перед суб’єктами господарювання, бюджетом, банками;
- мобілізація фінансових ресурсів в обсязі, необхідному для фінансування виробничого та соціального розвитку, збільшення власного капіталу;
- контроль за ефективним, цільовим розподілом та використанням фінансових ресурсів.
Фінансова діяльність підприємства включає такі види:
- відносини, пов’язані з формуванням статутного капіталу та його розподілом між власниками;
- відносини, пов’язані з авансуванням статутного капіталу необоротні і оборотні активи;
- діяльність, пов’язана з формуванням валових доходів підприємства та його розподілом з метою покриття відтворювальних витрат, тобто забезпеченням фінансовими ресурсами відтворювального процесу;
- діяльність, пов’язана із виконанням зобов’язань перед бюджетною системою;
- діяльність, пов’язана з виконанням зобов’язань перед власниками підприємства щодо виплати їм доходів (див. Дивідендна політика);
- діяльність, пов’язана з реінвестуванням прибутку з метою збільшення активів;
- діяльність, пов’язана із формуванням різних резервів підприємства;
- відносини, пов’язані з формуванням фондів стимулювання та соціального захисту працівників;
- діяльність, пов’язана з розміщенням вільних фінансових ресурсів підприємства та залученням додаткових фінансових ресурсів на фінансовому ринку;
- діяльність, пов’язана з перерозподілом фінансових ресурсів внутрішньогалузевого або міжгалузевого характеру у разі входження підприємства до різних асоціації, концернисиндикати, холдинги, фінансово-промислові групи;
- діяльність, пов’язана з отриманням субсидій і субвенцій із бюджетів різних рівнів.
Фінансова діяльність підприємства здійснюється за такими основними напрямками:
- фінансове прогнозування і планування;
- аналіз та контроль виробничо-господарської діяльності;
- оперативна, поточна фінансово-економічна робота.
Дохід, прибуток та рентабельність
Найважливішим джерелом формування внутрішнього фінансування підприємства є дохідЩо складається з наступних елементів:
- коштів, отриманих від продукції, робіт, послуг, вироблених безпосередньо підприємством;
- коштів, отриманих від реалізації матеріальних цінностей та власного майна;
- коштів, отриманих від позареалізаційних операцій (наприклад, доходи за акціями та паями інших підприємств).
Прибуток – Це частина виручки, що залишається на підприємстві після оплати ним усіх витрат, пов’язаних із виробничою та комерційною діяльністю. Прибуток є основним джерелом розвитку підприємства. Вона є також джерелом сплати податків. Загальний розмір прибутку підприємства має самі джерела, як і доход. Прибуток від реалізації продукції є основною складовою загального прибутку та розраховується як різниця між обсягом реалізованої продукції у вартісному вираженні та її повною собівартістю.
Рентабельність — це відносний показник ефективності роботи підприємства, який розраховують окремо для кожного виду продукції, що випускається підприємством (рентабельність продукції) і в цілому для підприємства (рентабельність підприємства).
Рівень рентабельності продукції (R) розраховують для кожного конкретного виду продукції як відношення прибутку, отриманого від реалізації певного виду продукції (P), до неї собівартості (C). Математично це виражається так:
Рівень рентабельності підприємства (Rп) розраховують як відношення загального прибутку, отриманого підприємством за певний період часу (P0), до загальної вартості виробничих фондів за той же період (C0):
Крім того, у практиці господарювання часто використовують і такий приватний показник рентабельності як рентабельність сукупних активів, яку розраховують як відношення чистого прибутку до власного капіталу. Цей показник характеризує ефективність використання активів.
Різні модифікації показника рентабельності широко використовують у економічному аналізі та при прийнятті конкретних управлінських рішень (див. Коефіцієнти рентабельності).