Фінансове посередництво (Financial Intermediation) — законодавчо врегульована діяльність фінансових установ на ринку фінансових послуг, спрямована на трансформацію власних, залучених та запозичених коштів у різні фінансові активи та надання інших фінансових послуг з метою отримання прибутку.
Основними учасниками ринку фінансових послуг є фінансові посередники — фінансові установи, які функціонують відповідно до законодавства та надають специфічні, притаманні кожній із цих груп фінансові послуги, спрямовані на трансформацію власних, залучених та запозичених коштів, а також надання інших фінансових послуг (кредитування, інвестування, послуги техніко-посередницького характеру) з метою отримання прибутку. Фінансове посередництво поділяють на:
- банки;
- небанківські фінансові інституції;
- Технічні посередники.
Фінансові послуги надають фінансові установи. До фінансових установ відносяться банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди та інші юридичні особи, винятковим видом діяльності яких є надання фінансових послуг. Фінансова установа може бути створена у будь-якій організаційно-правовій формі, передбаченій законодавством України.
Кредитна організація – фінансова установа, яка має право за рахунок залучених коштів надавати фінансові кредити на власний ризик. Надання фінансових кредитів здійснюють кредитні установи, до яких відносять банки, кредитні спілки, факторингові та лізингові компанії, ломбарди.
Діяльність фінансового посередництва на ринку фінансових послуг ґрунтується на основі дотримання таких принципів:
- добровільність при виборі спеціалізації фінансових установ на окремих видах діяльності, продуктах чи операціях; неприпустиме застосування адміністративних методів здійснення конкретних форм спеціалізації; а також добровільність реорганізації стійких кредитних установ;
- відповідальність за виборі сфери діяльності, що покладається на засновників (учасників) фінансово-кредитних установ;
- відповідність нормам права в процесі провадження діяльності, за умови, що параметри прийнятих організацією ризиків будуть перебувати в межах загальновстановлених пруденційних норм.
Можливість та порядок надання окремих фінансових послуг юридичними особами, які за правовим статусом не належать до фінансових установ, визначаються законами та нормативно-правовими актами державних органів, що регулюють діяльність фінансових установ та ринків фінансових послуг, виданими в межах їхньої компетенції. Наприклад, такі послуги надає Укрпошта (переведення коштів фізичних осіб, обмін валюти), агентські обмінні пункти валюти тощо.
Специфічною рисою фінансового посередництва і те, що вона створює вимог і зобов’язань. Фінансові посередники діють за порукою клієнтів. У процесі діяльності фінансових посередників створюються нові вимоги та зобов’язання, що стають товаром на ринку фінансових послуг. Залучаючи кошти, фінансові посередники формують нові зобов’язання, а надаючи кредити нові вимоги. Процес створення нових зобов’язань та обміну їх на зобов’язання інших контрагентів є суттю процесу фінансового посередництва.
Фінансові посередники надають фінансові послуги з:
- випуску платіжних документів, платіжних карток, дорожніх чеків та/або їх обслуговування, клірингу, інших форм забезпечення розрахунків;
- довірчого управління фінансовими активами;
- діяльності з обміну валют та переказу грошей;
- залучення фінансових активів із зобов’язанням подальшого їх повернення;
- факторингу та фінансового лізингу;
- надання коштів у борг, у тому числі на умовах фінансового кредиту;
- надання гарантій та поручительств;
- послуг у сфері страхування та накопичувального пенсійного забезпечення;
- торгівлі цінними паперами;
- іншим послугам.
(Див. Державне регулювання ринку фінансових послуг).
