Фіксовані ціни (fixed prices) – державні регульовані ціни на окремі товари, встановлені на певний період. Виробник, продавець товару що неспроможні змінити величину цієї ціни. Фіксовані ціни поширені у централізовано керованої економіці (так звані державні ціни). В основі формування державних цін лежить витратний метод, тобто ціна розраховується як сума витрат на виробництво та реалізацію одиниці продукції, до яких додається нормативний прибуток або з яких віднімається державна цінова дотація.
Фіксовані ціни (тарифи) застосовуються в основному на продукцію природних монополій: нафту та газ; послуги зв’язку та залізничного транспорту; електричну енергію, що відпускається на комунально-побутові потреби населення. Фіксовані ціни встановлені також на дорогоцінні метали та сплави, брухт та відходи з них, алмазну сировину, дорогоцінні та напівдорогоцінні природні та штучні камені та вироби з них.
Фіксовані ціни, що перевищують ціни рівноваги, встановлюються у деяких країнах на сільськогосподарську продукцію. Ця практика значною мірою пояснюється тим політичним тиском, який чинять на уряд сільськогосподарські виробники.
Фіксована ціна може встановлюватися продавцем під час укладання угоди про продаж ним товарів протягом певного терміну і покупцем – під час укладання угоди про купівлю ним товарів протягом певного терміну. Фіксовані ціни застосовуються за контрактами, рівень обґрунтованих витрат за якими досить точно передбачуваний, товари, роботи і послуги мають переважно традиційний характер, результати розробки може бути заздалегідь визначено досить точно. При фіксованих цінах розмір реалізованого прибутку залежить від динаміки собівартості.
