Поточні ціни (current prices) – ціни та тарифи, що діють у аналізований період. Поточні ціни застосовуються в оцінці виручки від продукції, доходів від наданих послуг, розрахунках собівартості продукції і на прибутку.
Поточні ціни поділяються на оптові, закупівельні, роздрібні ціни, а також ціни та розцінки у будівництві, тарифи та ціни на послуги, що надаються підприємствам, організаціям, населенню.
Поточні ціни — вимір економічних показників у цінах, що переважають на даний момент часу, наприклад вимір ВВП за 2017 р. у цінах 2017 р. Під поточними цінами можуть розумітися ціни на якусь конкретну дату, наприклад на 1 квітня, або середні за рік ціни; у періоди високої інфляції ціни на певну дату та середньорічні ціни можуть суттєво відрізнятися. Вимірюванню економічних змінних у поточних цінах протиставляється вимір у постійних цінах. Зіставлення величин у поточних цінах показують номінальні, а чи не реальні відмінності, тоді як порівняння у постійних цінах дозволяють судити про реальні зміни.
Поточною ціною визнається ціна, що зазвичай стягувалася за порівнянних обставин за аналогічний товар у місці, де повинна була бути здійснена передача товару: якщо в цьому місці не існує поточної ціни, може бути використана поточна ціна, що застосовувалася в іншому місці, яке може бути розумною заміною, з урахуванням різниці у витратах на транспортування товару.
Поточні ціни – це ціни, що склалися на момент розробки інвестиційного проекту. Вони приймаються не враховуючи майбутньої інфляції. У деяких джерелах їх називають базисними чи постійними. Але слід пам’ятати, що поточні ціни не обов’язково є постійними. Їх зміна може бути передбачена проектом незалежно від інфляції, наприклад, в результаті зміни якості продукції, що випускається, або передбаченого проектом поступового зближення цін на будь-який товар або послугу зі світовими.
Оцінка за поточними цінами означає, що запаси, що у виробництво, оцінюються за фактичної собівартості останньої закупівлі ресурсів, а залишки запасів наприкінці періоду визначаються за фактичної собівартості перших закупівель. Цей спосіб у світовій практиці називається як спосіб ЛІФО.
