Фіатні гроші (Fiat Money) — гроші, законні платіжні кошти, номінальна вартість яких встановлюється, забезпечується та гарантується державою на основі свого авторитету та влади (від лат. Fiat — декрет, розпорядження, «буде так»). Фіатні гроші не мають самостійної внутрішньої вартості, порівнянної із встановленою державою та зазначеним на банкноті чи монеті номіналом. Фіатні гроші не мають гарантій обміну у фіксованій пропорції на золото чи інші дорогоцінні метали. Їхнє звернення здійснюється на основі розпорядження, що спирається на задекларований авторитет державної влади.
Фіатні гроші містять у собі вимоги щось, крім себе, які отримання означає лише завершеність платежу. Задекларована номінальна вартість банкнот і монет переважно перевищує ціну їх виробництва (особливо для банкнот). Проте реальна купівельна спроможність може змінюватися в залежності від стану економіки, рівня інфляції, довіри до влади та банківської системи країни. На практиці зниження довіри до влади (в т.ч. і центрального банку) призводить до зниження реальної купівельної спроможності фіатних грошей — зростання цін, інфляції, «втечі від грошей».
На сьогоднішній день практично всі національні валюти є фіатними грошима. Банкноти та монети національної грошової одиниці є єдиним законним засобом готівкового розрахунку. Вони є безумовними зобов’язаннями центрального банку для їх прийняття за номінальною вартістю (nominal cost) при здійсненні всіх видів платежів, для зарахування на рахунки, у вкладах та для переведення на всій території країни. Держава зобов’язує громадян своєї країни та суб’єктів господарювання обов’язково приймати всі банкноти та монети, які офіційно перебувають у обігу, як законний засіб платежу на всій території країни. Фіатні гроші можуть існувати у різних формах: банкноти, монети, електронні, безготівкові гроші тощо. Монети з дорогоцінних металів та інвестиційні монети також приймаються за їхньою номінальною вартістю, зазначеною на монеті, незалежно від вмісту в них дорогоцінних металів.
Термін “фіатні гроші” вперше з’явився в США в 1878 р., хоча це поняття було відоме набагато раніше. Синонімом фіатних грошей є поняття фідуціарні гроші (Fidutiary Money), під якими розуміють засоби обігу, які не мають внутрішньої вартості, зокрема паперові гроші, незабезпечені дорогоцінними металами. Основою, на якій вони виконують функції засобу платежу та засобу обігу, є розпорядження держави приймати такі гроші за вказаним на них номіналом. Вперше термін “фідуціарні гроші” з’явився в Англії під час організації емісії банкнот Банком Англії. Відповідно до Закону про банківську хартію (1844 р.) Роберт Піль обмежив фідуціарну емісію та ввів на неї спеціальний податок.
У науковій літературі зазначають, що перші відомі фіатні гроші з’явилися в Китаї в епоху династії Тан у вигляді паперових грошей та датовані VIII ст. Римський імператор Діоклетіан (245-313 рр. н.е.) ввів страту за відмову приймати в платежі офіційні монети.
(Див. Валюта, Валюта України, Грошова одиниця, Грошова система, Грошові агрегати, Депозитні гроші, Концепції та теорії грошей, Кредитні гроші).
