Емісія цінних паперів – одне з джерел фінансових ресурсів, що залучаються для вирішення певних цілей. Вона використовується як державою, органами влади та управління, так і окремими юридичними особами, яким надано право випуску цінних паперів.
Емісія цінних паперів – встановлена законом послідовність дій емітента щодо розміщення емісійних цінних паперів. Емісія цінних паперів може бути відкритою або закритою. Відкрита емісія цінних паперів – Розміщення цінних паперів серед усіх бажаючих (публічне розміщення). Закрита емісія цінних паперів – Розміщення цінних паперів серед обмеженого кола інвесторів.
Емісія, або випуск ринку, цінних паперів передбачає чотири етапи:
- Ухвалення рішення про розміщення цінних паперів. Емісія державних цінних паперів перебуває у компетенції відповідного державного чи муніципального органу. Державні запозичення проводяться лише у межах існуючого бюджету. Рішення про емісію цінних паперів акціонерного товариства приймається радою директорів та затверджується загальними зборами акціонерів або безпосередньо загальними зборами акціонерів.
- Державна реєстрація випуску емісійних цінних паперів у відповідній організації, що контролює ринок. У Росії це Федеральна служба з фінансових ринків, в Україні — Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку.
- Розміщення емісійних цінних паперів.
- Реєстрація звіту про підсумки випуску емісійних цінних паперів або подання до реєструючого органу повідомлення про підсумки випуску емісійних цінних паперів.
У ряді випадків процедура емісії цінних паперів може відрізнятись від стандартної. Так, наприклад, при заснуванні акціонерного товариства або реорганізації юридичних осіб, що здійснюється у формі злиття, поділу, виділення та перетворення, процедура емісії цінних паперів виглядає так:
- ухвалення рішення про розміщення емісійних цінних паперів;
- розміщення емісійних цінних паперів;
- затвердження рішення про випуск та звіт про підсумки випуску емісійних цінних паперів;
- одночасна державна реєстрація випуску та звіту про підсумки випуску емісійних цінних паперів.
Завдання, які вирішуються за допомогою випуску цінних паперів, можуть бути такими:
- формування початкового капіталу акціонерного товариства за його створення;
- внесення змін до статутних документів, пов’язаних із збільшенням статутного капіталу, а також дроблення чи консолідація раніше випущених цінних паперів;
- реорганізація чи перетворення самої організації;
- зміна прав, що надаються раніше випущеними цінними паперами;
- залучення коштів шляхом збільшення капіталу з допомогою випуску додаткових акцій чи з допомогою позик над ринком облігацій.
Для позначення видів випусків акцій останніми роками у вітчизняній практиці часто використовуються терміни, привнесені з англійської. Сьогодні методи розміщення цінних паперів прийнято класифікувати так.
Первинне розміщення – Початкове розміщення акцій серед інвесторів.
IPO (initial public offering) – Публічне розміщення акцій нового або додаткового випуску необмеженому числу потенційних інвесторів.
SPO (secondary public offering) – публічне розміщення акцій, що належать існуючим акціонерам. Зазвичай, творцям компанії.
Вторинне розміщення – Розміщення додаткових випусків.
Follow-on (дорозміщення) – Розміщення акцій на додаток до тих, які вже звертаються на фондовій біржі або позабіржовому ринку.
Приватне розміщення (private placement) носить закритий характер, акції продаються обмеженій і найчастіше заздалегідь визначеній кількості осіб.
Діяльність на ринку цінних паперів щодо їх розміщення називається андеррайтингом. Професійний учасник ринку, який проводить випуск, – це андеррайтер, а той, хто розміщує – емітент.