Екстраполяція результатів вибірки (sampling extrapolation) — метод наукового дослідження, що полягає у поширенні (екстраполіруванні) результатів аудиторської вибірки (рівень помилки, масштаби завищення або заниження вартості тощо) на загальний набір об’єктів (генеральну сукупність), з яких проводиться вибіркове дослідження, з дотриманням вимоги репрезентативності.
Репрезентативною вважається вибірка, що складається з елементів генеральної сукупності, яка містить у собі всі основні властивості цієї сукупності. Екстраполяція результатів вибірки на всі об’єкти, що вивчаються, може бути виправдана лише в тому випадку, якщо ретельно розроблений сценарій дослідження, зокрема, визначено:
- склад та обсяг генеральної сукупності;
- величина граничної помилки вибірки;
- обсяг вибірки та спосіб відбору;
- інтерпретація результатів вибіркового дослідження
Важливо точно визначити кількість елементів, про які потрібно зібрати інформацію, та знайти причину відхилень від заходів та процедур контролю — з’ясувати, чи є вони «поодинокими випадками» чи вказують на неефективність структури контролю. Необхідно вивчити вплив поодиноких випадків на оцінку ризику контролю: окремий випадок неефективності структури контролю (наприклад, обман під час його проведення) або загальний ефект від кількох випадків може бути достатнім для небажаної зміни рівня оцінки ризику контролю.
Існує кілька методів екстраполяції результатів вибірки:
- метод оцінки за коефіцієнтом, коли вищі спотворення отримані з елементів більшої вибірки;
- метод оцінки середньої суми, коли величини спотворень не пропорційні зареєстрованим цінам елементів вибірки;
- метод екстраполювання середніх цін перевірки, що використовується при визначенні балансової вартості запасів (якщо дані не можуть бути отримані безпосередньо з регістрів бухгалтерського обліку).
Можуть застосовуватися й інші методи, але вони завжди відповідають методам побудови вибірки.
За результатами аудиторських процедур перевірки по суті аудитор повинен екстраполювати (поширити) помилки, виявлені у відібраній сукупності, оцінюючи їх повну можливу величину у всій генеральній сукупності, та повинен проаналізувати вплив прогнозованої (екстраполованої) помилки на цілі конкретного тесту та інші області аудиту. Аудитор оцінює загальну помилку в генеральній сукупності з тим, щоб отримати узагальнене представлення діапазону помилок і порівняти його з припустимою помилкою.
Для процедури перевірки сутнісно припустима помилка є допустимим спотворенням і становить суму, меншу чи рівну попередньої оцінці суттєвості, даної аудитором і використовуваної окремих аудируемых залишків за рахунками бухгалтерського обліку.
Коли помилку визнано аномальною, вона може бути виключена при екстраполяції помилок, знайдених у відібраній сукупності, на всю генеральну сукупність. Наслідки будь-якої такої помилки, якщо вона не виправлена, однаково повинні бути розглянуті на додаток до оцінки повної величини помилок, які не є аномальними. Якщо обороти за рахунком бухгалтерського обліку чи група однотипних операцій підрозділялися на страти, то екстраполяція помилок проводиться окремо з кожної страте. Сукупність типових, прогнозованих та аномальних помилок з кожної страти розглядається з погляду їхнього впливу на достовірність залишку за рахунком бухгалтерського обліку чи всієї групи однотипних операцій.
Для тестів засобів внутрішнього контролю не потрібно екстраполяції помилок у явному вигляді, оскільки частка помилок у відібраній сукупності в той же час є передбачуваною часткою помилок у генеральній сукупності в цілому.
