Експортні кредити (export credits) – кредити, що використовуються для фінансування продажів товарів та послуг та стимулювання експорту.
Імпортери та експортери отримують кредити безпосередньо у своїх закордонних контрагентів або в банків, що їх обслуговують. Видача експортного кредиту завжди обумовлена укладанням зовнішньоторговельного договору. Його розмір, термін, вартість, умови виплати відсотків та погашення залежать від економічного та політичного становища країн-експортерів та імпортерів, від виду товару та характеру взаємин сторін.
Традиційна та найпоширеніша форми експортного кредиту:
- комерційні кредити, що надаються виробниками товарів, що експортуються, їх іноземним покупцям у формі відстрочки платежу за товар;
- банківський кредит, що видається як постачальникам, так і покупцям товарів та послуг, що експортуються;
- кредити у межах різних міждержавних угод.
Комерційний (фірмовий) кредит зазвичай оформляється переказним векселем (траттою), акцептованим імпортером з отримання товаросупровідних та платіжних документів. Експортер виставляє на покупця стільки тратт, скільки платежів передбачено за контрактом.
Експортер, що надає фірмовий кредит, має можливість рефінансування:
- в інших фірм, які мають вільні грошові ресурси (переважно партнерів по кооперації — стратегічне партнерство);
- у банку (отримавши кредит під заставу тратт, акцептованих боржником або його банком, або врахувавши ці векселі у банку);
- шляхом продажу вимог до покупця факторингової або форфейтингової компанії.
При тривалих торговельних відносинах або регулярних поставках товарів може надаватися кредит за відкритим рахунком, відповідно до якого експортер записує імпортеру як борг вартість відвантаженої продукції, а імпортер погашає свою заборгованість у обумовлені контрактом терміни.
Різновид експортного кредиту — купівельний аванс як забезпечення зобов’язань імпортера, який виплачується іноземному постачальнику після підписання договору у вигляді 10-15% вартості поставки (див. Кредит покупця). У деяких випадках аванс надається під векселі експортера чи іншого забезпечення. У разі відмови від прийняття товару, експортер має можливість направити отриманий аванс на відшкодування своїх збитків.
Проміжна форма між комерційними та банківськими кредитами – брокерський кредит, який через брокерські фірми надається експортерам та імпортерам. Джерело брокерських кредитів – кошти великих банків. Експортери отримують кредит для виробництва товарів, для їх вивезення за кордон і під товари, що складуються в країні постачальника цих товарів, під заставу товарів у країні імпортера. Брокери також здійснюють облік тратт, акцептованих імпортерами, і можуть акцептувати самі тратти експортерів, які виконують гарантійні операції з оплати експортних товарів.
Банківські експортні кредити використовують як імпортерами, і експортерами. Банки надають кредити під товари, складські свідоцтва, коносаменти, векселі. Поширена форма кредитування експорту – акцептний кредит. Великим експортерам банки надають револьверні (відновлювані) кредити.
Розвиток експортного кредиту призвело до фінансування зовнішньоторговельних операцій з урахуванням факторингу, форфейтинга, лізингу. Для кредитування великих зовнішньоторговельних контрактів створюються банківські консорціуми, що дозволяють зібрати великі кредитні ресурси та розподілити кредитні ризики серед банків-учасників (див. Синдикований кредит).
Експортні кредити завжди пов’язані з ризиками, у зв’язку з чим у більшості розвинутих країн склалася система підтримки страхування (див. Страхування експортних кредитів). Зазвичай, держава підтримує національний експорт, надаючи за рахунок коштів держбюджету кредити експортерам або субсидуючи процентні ставки за експортним кредитом іноземним покупцям, приймаючи на себе кредитний ризик експортера.
Центральні (національні) банки враховують векселі експортерів, а рефінансування середньострокових та довгострокових банківських кредитів здійснюється державними установами. У США та Японії це експортно-імпортні банки, у західноєвропейських країнах створені спеціальні кредитні інститути за участю державного та приватного капіталів. Держава організує страхування країнових та валютних ризиків за фірмовими та банківськими експортними кредитами, створюючи спеціальні страхові компанії.
