Експортна субсидія (премія) – фінансове заохочення (пільги) державними органами національних експортерів товарів та послуг за кордон, що надається на території країни-експортера (виробника) у будь-якій формі, передбаченій Генеральною угодою про тарифи та торгівлю (ГАТТ).
Експортна субсидія (Export subsidy) – дотація виробнику або продавцю експортного товару, що відшкодовує частину витрат виробництва або обігу з метою підвищення конкурентоспроможності товару на зовнішньому ринку.
Надання експортних субсидій є методом державного стимулювання експорту з допомогою бюджету. Експортне субсидування можливе у формі прямого фінансування науково-дослідних, дослідно-конструкторських робіт та експортного виробництва, а також шляхом надання сприятливих кредитів. Хоча широке використання державних субсидій дійсно сприяє зростанню експорту і допомагає регулювати платіжний баланс країни, субсидування все ж таки вважається недобросовісною діловою практикою і часто викликає заходи у відповідь з боку торгових партнерів.
Компенсаційне мито вводиться у разі, коли величина субсидії становить щонайменше 1% вартості товару, а наявність збитків чи його загрози доведено. Якщо встановлено факт збитків та наявність відповідної субсидії, Міністерство торгівлі звертається до урядових органів країни-експортера з проханням про консультації. Якщо протягом 6 місяців консультації не дають результату, пропонується проект запровадження компенсаційних мит. Уряд також має право вводити терміном до 6 місяців сезонні імпортні мита, і в період їх дії ставки імпортного митного тарифу не застосовуються.
Експортні субсидії (премії), що використовуються з кінця ХІХ ст. як одна з форм конкурентної боротьби за зовнішні ринки, можуть бути прямими та непрямими (прихованими).
Прямі фінансові субсидії надаються у вигляді виплат з державного бюджету при продажі товарів та послуг за кордоном за цінами нижчими, ніж у конкурентів, або навіть нижчими від середньосвітових цін. Прямі експортні субсидії (премії) широко застосовуються у США (наприклад, вивезення сільськогосподарської продукції), а також у розвинених країнах-членах ЄС, Японії, Канаді (експорт автомобілів, прокату чорних металів, текстилю тощо). Розміри прямих експортних субсидій (премій) в окремих випадках досягають 60-70% ціни реалізації товарів та послуг, що дозволяє розширити експорт продукції за надзвичайно заниженими демпінговими цінами.
Непрямі (приховані) субсидії означають пільги при сплаті акцизів, зменшенні або звільненні від внутрішніх податків, мит та інших зборів та надання різних кредитних пільг. Державні органи в умовах хронічного дефіциту бюджету, спаду національного виробництва не мають достатніх фінансових ресурсів для надання експортних субсидій (премій) вітчизняним експортерам.
Прямі експортні субсидії (премії) заборонені міжнародними угодами, проте багато інших державних заходів з аналогічним ефектом набули дуже широкого поширення. Експортерам можуть повертатися сплачені ними мита на використовувані ресурси, надаватися субсидовані кредити, забезпечуватись привілейований доступ до звичайних кредитів або надаватись допомогу у фінансуванні їх капітальних витрат або витрат на професійне навчання. У країнах, де існує валютний контроль або прямий контроль над імпортом, експортери можуть мати перевагу у придбанні дефіцитних матеріалів або іноземної валюти. Фірми, яким доводиться конкурувати з іноземними виробниками, підозрюваними в отриманні експортних субсидій, часто домагаються запровадження компенсуючих імпортних мит, призначених для усунення ефекту подібних субсидій.
