Експорт (Export) – вивезення товарів, робіт, послуг, результатів інтелектуальної діяльності, у т.ч. виняткових прав на них, за межі митної території країн без зобов’язання про зворотне ввезення з метою їхнього використання за межами митної території (від лат. exporto – виводжу). Факт експорту фіксується у момент перетину товаром митного кордону країни, надання послуг та прав на результати інтелектуальної діяльності.
Обсяг експорту позначається на поточному курсі національної валюти, т.к. отримані кошти рано чи пізно повертаються до країни-експортера. Не менш очевидним є вплив структури експорту на економіку. Так, залежність від тих чи інших складових робить інвестиції в державні папери ризикованішими, оскільки надходження до бюджету залежать від податків, що надходять від продажів. Склад експорту необхідно враховувати під час вирішення питання вкладення коштів у цінні папери корпоративного сектора, т.к. Компанії не меншою мірою залежать від економічної стабільності в регіоні.
Держави, як правило, заохочують експорт, наприклад, звільняючи продукцію, що вивозиться, від податків на додану вартість.
Експорт (імпорт) капіталу — вивезення за межі України (ввезення за межі України) капіталу у будь-якій формі (валютних коштів, продукції, послуг, робіт, прав інтелектуальної власності та інших немайнових прав) з метою отримання прибутку від виробничої та інших форм господарської діяльності. Експорт послуг – Відплатне надання закордонним партнерам послуг виробничого чи споживчого характеру. Експорт товарів — продаж товарів українськими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб’єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою у негрошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів. При цьому термін реекспорт (реекспорт товарів) означає продаж іноземним суб’єктам господарської діяльності та вивезення за межі України товарів, раніше імпортованих на територію України.
Експорт є наслідком міжнародного поділу праці. Обсяг та структура експорту залежать від особливостей розвитку національної економіки, впливу міжнародного поділу праці, інтенсивності міжнародних зв’язків, впливу глобалізації світової економіки тощо. Експорт регулюється відповідно до митного режиму, встановленого митним законодавством країни.
Розрізняють видимий експорт (вивезення товарів) та невидимий експорт (надання послуг для іноземних замовників). У системі національних рахунків враховується агрегований показник – оборот зовнішньої торгівлі. Для здійснення вивезення експортер має пред’явити митниці:
- платіжні документи, що підтверджують сплату мита, збору за митне оформлення, або документи, що містять гарантії сплати в установленому порядку, а у необхідних випадках ліцензію (при ліцензуванні експорту) на вивезення, сертифікат реєстрації контракту (для товарів, експорт яких здійснюється на основі реєстрації контрактів );
- дозвіл відповідних органів (для товарів, що підлягають контролю різних державних органів МОЗ, Мінсільгоспу тощо);
- ксерокопію паспорта угоди, оформленого експортером в уповноваженому банку, до якого за контрактом буде перераховано валютний виторг;
- вантажну митну декларацію (ВМД), інші додаткові документи, необхідні для перевірки заявлених відомостей, контролю за вивезенням товарів, веденням митної статистики тощо.
Експорт капіталу є ефективною формою зовнішньоекономічної діяльності фірм та фінансових інститутів і виявляється у наданні кредиту та інвестицій іноземним підприємствам та організаціям у вигляді вкладів в об’єкти підприємницької та іншої діяльності з метою отримання прибутку (відсотків, дивідендів).
Експорт робочої сили здійснюється як у формі технічної допомоги при комплексному постачанні обладнання, його монтажі та сервісному обслуговуванні з відрядженням фахівців, так і у формі укладання індивідуальних контрактів та вільного виїзду з країни фізичних осіб.
Найбільш динамічно розвивається експорт послуг: самостійного характеру (лізинг, інжиніринг, маркетинг, аудит, туризм тощо) та допоміжного (транспортно-експедиторське обслуговування, реклама, консалтинг, посередництво, страхування, банківські операції тощо) характеру.
«Невидимим експортом» є також побутове обслуговування нерезидентів — іноземних громадян та фірм, надання їм транспорту, медичних та інших видів послуг.
Експортом вважається продаж товарів іноземним громадянам та юридичним особам, розташованим та діючим на території країн-експортерів, незалежно від того, чи споживаються ці товари в цій країні чи вивозяться за кордон.
З метою здійснення експортного контролю та моніторингу ситуації на внутрішньому та зовнішньому ринках щодо кожного зовнішньоторговельного контракту, укладеного експортером, оформляється паспорт експортної угоди.
Суму вартості експорту визначають за календарний період (зазвичай протягом року) незалежно від цього, у рахунок торгової угоди чи контракту якого періоду виробляється вивезення товарів та послуг, дату експорту — з моменту перетину державного кордону.
Для стимулювання експорту держави використовують низку заходів у сфері податкової, кредитної, валютної політики. Як правило, вони застосовуються у прихованій формі, щоб уникнути звинувачень у демпінгу.
(Див. Імпорт, Платіжний баланс, Торговий баланс)
