Економічні санкції (economic sanctions) — дії, що вживаються однією країною або групою країн і спрямовані проти економічних інтересів іншої країни або групи країн, зазвичай з метою добитися проведення у цій країні (країнах) соціальних чи політичних змін. Як правило, економічні санкції набувають форми обмежень на імпорт чи експорт або проведення фінансових операцій. Вони можуть стосуватися певних товарів або операцій або виражатися у всеосяжній забороні на торгівлю.
Існують суперечливі думки щодо ефективності запровадження санкцій. Скептики наголошують, що економічні санкції легко переборні і часто виявляються болючішими для тих, хто їх запроваджує, а не для тих держав, на політику яких прагнуть таким чином вплинути. Крім того, економічні санкції завдають шкоди самій країні, яка їх запроваджує, оскільки ця країна втрачає експортні ринки чи постачальників сировини. На довершення всього країна, проти якої введені санкції, може сама застосувати санкції у відповідь.
Економічні санкції – обмежувальні заходи економічного характеру, що застосовуються країною або групою країн до іншої країни чи групи країн з метою змусити уряди країн – об’єктів санкцій змінити свою політику. Економічні санкції можуть виражатися у повній або частковій забороні імпорту з цих країн товарів, експорту товарів до цих країн, а також в обмеженні фінансових операцій з цими країнами, включаючи транскордонні розрахунки та інвестиції. Останні десятиліття з’явилися багатосторонні механізми накладання санкцій деякі країни міжнародним співтовариством, насамперед – через рішення ООН.
Мета економічних санкцій – змусити уряд певної країни чи групи країн прийняти рішення найрізноманітнішого рівня значимості: від укладання окремих договорів до істотного зміни державного устрою. До таких рішень може належати виведення військ із окупованих територій, приєднання до міжнародного договору (наприклад, договору про нерозповсюдження ядерної зброї), припинення практики порушення прав людини, проведення чесних виборів, припинення підтримки міжнародного тероризму.
У міжнародних документах немає точного та вичерпного визначення економічних санкцій: кожен конкретний випадок їх застосування розглядається окремо, внаслідок чого визначається певний набір заходів економічного на дану країну. У статуті ООН немає понять «економічні санкції» чи «ембарго», але згадується «повна або часткова перерва економічних відносин, залізничних, морських, повітряних, поштових, телеграфних, радіо- або інших засобів сполучення», що загалом відповідає поширеним уявленням про санкції .
Односторонні економічні санкції накладаються рішенням законодавчого органу, уряду чи президента однієї країни. Також санкції можуть застосовуватись кількома країнами. Проте офіційний міжнародний статус мають санкції, рішення щодо яких приймає Рада безпеки ООН. Такі міжнародні санкції теоретично мають бути дуже дієвими, оскільки всі країни-члени ООН зобов’язані виконувати рішення Ради безпеки. Але насправді дієвість санкцій залежить насамперед від доброї волі конкретних країн – основних торгових партнерів країни, яку санкції накладені, оскільки Рада безпеки ООН немає ефективних методів на порушників.
(Див. Ембарго)
