Економічні інтереси – практична форма реалізації системи соціально-економічних відносин між суб’єктами господарювання з приводу задоволення властивої кожному з них системи економічних потреб.
Головна особливість економічних інтересів – їх сувора персоніфікація: вони пов’язані з певним суб’єктом господарювання (продавцем, покупцем, найманим працівником, роботодавцем, державою тощо). Відмінності у системі економічних потреб суб’єктів господарювання визначають специфічність економічних інтересів кожного з них.
У разі поділу праці суспільстві задоволення економічних потреб можливе лише у вигляді взаємного обміну результатами праці через реалізацію економічних інтересів.
Економічні інтереси будь-якої країни мають складну багатоелементну структуру, яка представляє систему чи органічну цілісність. Поєднання економічних інтересів суб’єктів господарювання може здійснюватися: на основі двостороннього зв’язку інтересів і дотримання принципів взаємної економічної вигоди (взаємозалежність суб’єктів господарювання змушує кожного з них шукати все більш результативні рішення у своїй діяльності – постійний економічний тиск з боку контрагента не допускає іншого способу покращення умов реалізації системи економічних потреб); при взаємодії суб’єктів господарювання, коли економічні інтереси одного реалізується незалежно від економічних інтересів іншого (у цьому випадку економічний інтерес одного суб’єкта придушується економічним інтересом іншого, що неминуче послаблює мотивацію до досягнення високих економічних результатів у обох сторін).
Головний мотив економічної діяльності в умовах ринкової економіки – прагнення досягти своєї вигоди. Це – невід’ємне право кожного ринкового суб’єкта і водночас головна пружина автоматичного узгодження дій учасників громадського відтворення. Досягнення індивідуальної економічної вигоди – явище суперечливе. Її результат є наслідком зіткнення економічних інтересів суб’єктів ринкових відносин, які є протилежними.
Товаровиробник (продавець) та споживач (покупець) на ринку взаємопов’язані, але їх економічні інтереси протилежні: продавець хотів би отримати найвищу ціну за свій товар, покупець – найнижчу. Угода може відбутися, якщо обидва знизить свої вимоги, дійдуть компромісного рішення. Прийняти узгоджене рішення їх змусить конкуренція – найпотужніший та невід’ємний елемент ринкового механізму. Ринкова конкуренція змушує товаровиробників знижувати витрати та ціни на товари, підвищувати їхню якість, покращувати обслуговування споживачів тощо. Усе це відповідає соціально-економічним інтересам суспільства загалом.
Отже, єдність і протилежність індивідуальних економічних інтересів, їхня системна взаємодія носять зрештою творчий характер. Узгодження в системі економічних інтересів суспільства входить у функцію держави та її спеціальних організацій, що мають для її реалізації широким набором методів та засобів.
