Допоміжні матеріали (supplementary materials) –
- різновид матеріальних цінностей, що формуються за рахунок оборотних засобів та використовуються як доповнення до основних матеріалів або для забезпечення процесів виробництва та управління (фарби в столярному та ткацькому виробництвах, мастильні та обтиральні матеріали тощо). Допоміжні матеріали не можуть становити фізичну основу продукту, визначати його форму, розмір та зміст. Склад матеріальних цінностей, що відносяться до допоміжних матеріалів, визначається кожною організацією самостійно і залежить від галузі виробництва та особливостей продукції;
- стаття калькуляції собівартості продукції, що відбиває витрати допоміжних матеріалів. На витрати цехів, дільниць та інших підрозділів організації допоміжні матеріали відносять за прямою ознакою, у собівартість конкретних виробів включають шляхом розподілу пропорційно до норм витрати, обсягу споживання основних матеріалів або випуску готової продукції.
Допоміжні матеріали – це матеріали, які необхідні для виробництва, але які не входять в речовинній формі в кінцевий продукт. Як правило, допоміжні матеріали потрібні для забезпечення технологічного процесу виробництва.
Допоміжні матеріали є, наприклад, мастила, робочі рідини, захисні матеріали, каталізатори і так далі. Основна ознака, за якою матеріал відноситься до допоміжних, – це його відсутність у складі готового виробу. Не слід плутати допоміжні матеріали з відходами – останні утворюються внаслідок обробки (переробки) основних матеріалів.
Допоміжні матеріали поділяються на:
- робочі матеріали: мастила, кам’яне вугілля, письмовий папір, олівці тощо;
- матеріали для технічного обслуговування та ремонту: фарби, цвяхи, щітки тощо.
Як правило, кількість допоміжних матеріалів, необхідних для випуску деякої кількості готової продукції, нормувати набагато важче, ніж основних матеріалів, оскільки основні лінійно залежать від кількості продукції, що випускається. Наприклад, мастильно-охолоджуючі рідини для механічної обробки металів не лише зменшуються природним шляхом у процесі роботи обладнання, але й мають певний термін придатності, після якого повинні бути примусово замінені, незалежно від кількості годин напрацювання обладнання.
Виходячи з викладеного вище, немає конкретного віднесення конкретного матеріалу до допоміжних матеріалів. Один і той же матеріал може бути основним в одному виробництві та допоміжним в іншому. Наприклад, деревина у меблевому виробництві є основним матеріалом, а у ливарному вона використовується для створення ливарних форм як допоміжний матеріал.
