Договір довірчого управління майном — договір, яким одна сторона (засновник управління) передає іншій стороні (довірчому управляючому) на певний термін майно в довірче управління, а інша сторона зобов’язується здійснювати управління цим майном на користь засновника управління або зазначеної ним особи (вигодонабувача).
Передача майна в довірче управління не тягне за собою переходу права власності на нього до довірчого керуючого. Об’єкт довірчого управління – майно власника: підприємства та інші майнові комплекси, окремі об’єкти, які стосуються нерухомого майна, цінних паперів, коштів, виняткові правничий та інше майно. Нерухоме майно має бути відокремлено від іншого майна засновника управління, а також від майна довірчого керуючого. Закон вимагає, щоб таке майно відображалося у довірчого керуючого на окремому балансі, за ним провадився самостійний облік та відкривався окремий банківський рахунок.
Особливі вимоги пред’являються формі договору довірчого управління нерухомим майном. Закон вимагає вчинити всі дії з оформлення договору, передбачені договору продажу нерухомості, тобто. докласти до нього відповідні документи, наприклад, передавальний акт, акт інвентаризації, бухгалтерський баланс, акт незалежного оцінювача, якщо такий вимагається, укладання незалежного аудитора про склад та вартість майна тощо. Перелік документів залежить від виду нерухомого майна (житловий будинок, підприємство, земельну ділянку тощо) та вимог правового акта чи сторін договору. Інша особливість оформлення довірчого управління нерухомістю – вимога закону про державну реєстрацію передачі нерухомого майна в довірче управління, що має здійснюватися у тому порядку, як і перехід права власності на майно.
Речі, що не належать до нерухомості, включаючи гроші та цінні папери, визнаються рухомим майном. Особливе місце серед рухомих речей займають цінні папери та права, засвідчені бездокументарними цінними паперами. Цінні папери – найпоширеніший об’єкт довірчого управління майном. Законом та підзаконними актами передбачені спеціальні правила обліку цінних паперів та управління ними. Так, при передачі довірче управління цінних паперів можливе їх об’єднання у разі придбання довірче управління від різних осіб. Проте й у разі цінні папери би мало бути відокремлені від майна управляючого, зокрема. від цінних паперів, що належать йому особисто. Це правило поширюється і права, засвідчені бездокументарними цінними паперами.
Гроші як різновид рухомих речей неможливо знайти самостійним об’єктом довірчого управління, крім випадків, передбачених законом. Довірче управління грошима здійснюють кредитні організації. Чинне законодавство дозволяє кредитній організації здійснювати довірче управління грошовими коштами, вираженими як у національній, і у іноземній валюті. Об’єктами за умови дотримання вимог валютного законодавства можуть бути дорогоцінні камені та дорогоцінні метали, що належать громадянам та юридичним особам.
Законом і нормативними актами регулюється також ліцензована діяльність керівників підприємств, різних інституційних інвесторів, керівників пайових інвестиційних фондів тощо. організацій, призначена для акумуляції коштів, зазвичай, дрібних вкладників з метою інвестування мобілізованих коштів у реальний сектор економіки.
Зміст договору довірчого управління майном становить сукупність узгоджених сторонами умов, у яких укладено основні правничий та обов’язки сторін. Найважливіше значення мають істотні умови, які сторони зобов’язані включити до договору, інакше він вважатиметься неукладеним. До суттєвих умов договору відносяться:
- склад майна, що передається в довірче управління;
- найменування юридичної особи або ім’я громадянина, на користь яких здійснюється управління майном (засновника управління або вигодонабувача);
- розмір та форма винагороди управителю, якщо виплата винагороди передбачена договором;
- термін дії договору.
Договір довірчого управління майном є реальним, відплатним, терміновим. Довірчий управляючий відповідає за заподіяні збитки, а то й доведе, що це збитки сталися внаслідок непереборної сили чи дій вигодонабувача чи засновника управління. Відповідальність довірчого керуючого, таким чином, підвищена, оскільки вона тягнеться до меж непереборної сили, що означає, що керуючий відповідає як за збитки, що виникли з його вини, так і через випадок.
