Договір банківського вкладу — договір, за яким одна сторона (банк), приймає грошову суму (вклад), що надійшла від іншої сторони (вкладник) або що надходить для неї, з зобов’язанням повернення суми та виплати відсотків на неї на умовах і в порядку, передбачених договором.
Предметом договору є грошові кошти у національній чи іноземній валюті, що переходять у власність банку. Банк, по-перше, може використовувати їх на власний розсуд і, по-друге, зобов’язується повернути не отримані грошові знаки, а грошову суму, рівну тій, яка була прийнята ним у депозит, з урахуванням відсотків.
Залучати кошти у вклади має право банки, яким таке право надано відповідно до ліцензії, виданої центральним (національним) банком. Вкладниками можуть бути фізичні чи юридичні особи. Договір банківського вкладу, у якому вкладником є громадянин, характеризується Цивільним кодексом як договір. Це означає, що банк, який здійснює ощадні операції, зобов’язаний прийняти внесок від кожного громадянина, що звернувся до нього, на однакових для всіх вкладників умовах і не повинен надавати комусь перевагу (навіть якщо це службовець банку). Відмова від укладання договору не допускається, крім випадків відсутності в банку технічної можливості внести внесок. Договір банківського вкладу з юридичною особою не характеризується як громадський.
Договір банківського вкладу має бути укладений у письмовій формі, недотримання якої тягне за собою його недійсність (нікчемність). Письмове оформлення договору можливе шляхом укладання єдиного документа, підписаного сторонами.
Договір оформляється банком у двох примірниках, один із яких передається клієнту. Свій екземпляр вкладнику необхідно перевірити на наявність печатки банку та підпису його працівника, який має за довіреністю право підписувати такі договори, а також на наявність номера договору та дати.
При оформленні договору банківського вкладу не можна допускати помилок. Клієнту необхідно бути уважним при написанні прізвища, імені, по батькові, паспортних даних та інших реквізитів. При зміні даних, зазначених у договорі, вкладник зобов’язаний інформувати банк. Як правило, для цього необхідно прийти у відділення та написати відповідну заяву. Те саме доведеться зробити у разі втрати договору.
Внесення вкладу громадянином може бути засвідчено ощадною книжкою. Дані про вкладі, що містяться в ощадній книжці, є підставою для розрахунків по вкладу між банком і вкладником, і, поки не доведено інше, передбачається, що правильним є той стан вкладу, який у ній відображено. Спростувати зафіксовані у ній відомості можна лише шляхом звернення до суду. Ощадні книжки бувають або на ім’я або на пред’явника. Іменна не є цінним папером і при її втраті чи пошкодженні стан договору не змінюється і за заявою вкладника банк видає йому нову ощадну книжку. Ощадна книжка на пред’явника є цінним папером. Передача прав вкладника у своїй здійснюється шляхом простого вручення її іншій особі. За її втрати вкладником відновлення ощадної книжки на пред’явника провадиться шляхом звернення до суду загальної юрисдикції. Банк не несе зобов’язань перед вкладником доти, доки його права не будуть підтверджені судом. Відновлення прав вкладника, який втратив ощадну книжку на пред’явника, здійснюється судом порядку викликаного производства. Внесення вкладу може бути також засвідчене ощадним або депозитним сертифікатом. На ім’я і вже відкритий вкладником рахунок гроші може внести як сам власник рахунку, а й інше обличчя (вноситель). Крім цього, вклад може бути внесений на ім’я певної третьої особи шляхом відкриття нового депозитного рахунку.
Цивільний кодекс передбачає внесок до запитання та терміновий внесок. Вони різняться за умов повернення грошових сум. Незалежно від виду вкладу банк зобов’язаний видати суму вкладу або її частину негайно на першу вимогу вкладника. У договір не можна внести умову про відмову вкладника – громадянина від права отримання вкладу на першу вимогу; воно буде мізерним. Хоча після банківської кризи 2014-2015 цю норму переглядають і, швидше за все, буде скасовано. Як виняток у договорах з юридичними особами можуть бути такі умови, як, наприклад, видача вкладу через кілька днів після пред’явлення вимоги та ін.
Договір банківського вкладу завжди відплатний, сплата вкладнику відсотків на вклад обов’язкова. Розмір відсотків та порядок їх виплати встановлюються договором. За відсутності умови про розмірі відсотків банк зобов’язаний виплачувати відсотки у розмірі ставки рефінансування на день виплати суми вкладу. Банк має право змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір відсотків, що виплачуються на вклади до запитання. По строкових вкладах розмір відсотків, узгоджений банком із вкладником-громадянином, може бути зменшено банком в односторонньому порядку (якщо інше не передбачено умовами договору). За терміновим договором, укладеним з юридичною особою, банк може односторонньо змінити розмір відсотків лише у випадках, коли це передбачено законом чи договором.
На вимоги вкладників до банків про видачу вкладу не поширюється позовна давність. Якщо банк прострочив виплату вкладу та відсотків із нього, вкладник може вимагати сплати неустойки за прострочення, якщо така була передбачена договором, або відсотків користування чужими грошовими. В обох випадках банк зобов’язаний відшкодувати збитки у частині, яка перевищує отриману суму відсотків (або неустойки).
На кошти фізичних та юридичних осіб, що перебувають у вкладах кредитних організацій, може бути накладено арешт, а також звернено стягнення на підставі виконавчих документів відповідно до законодавства. Конфіскація коштів може бути проведена на підставі вироку суду, що набрав законодавчої сили.
