Добровільне страхування – Форма проведення страхування, заснована на укладеному на розсуд юридичної або фізичної особи договорі зі страховою організацією (компанією, суспільством). Правила добровільного страхування, що визначають загальні умови та порядок його проведення, встановлюються страховиком самостійно. Конкретні умови добровільного страхування визначаються під час укладання договору страхування.
Добровільне страхування відрізняється від обов’язкового страхування, де укладання договору передбачається законом. У разі ринкової економіки переважає добровільне страхування, оскільки вона дозволяє найповніше врахувати інтереси страхувальників, забезпечуючи їм можливість вибору страховиків та умов страхування. Конкуренція страхових організацій стимулює вдосконалення правил страхування та методів його проведення. В умовах державної монополії страхової діяльності в колишньому СРСР добровільність поширювалася лише на страхувальника, а Держстрах як єдиний страховик практично не міг відмовитися від укладання договору страхування за правилами страхування. Такий стан розглядався як одностороння добровільність.
З формуванням страхового ринку добровільність укладання договору страхування повною мірою відноситься і до страхувальника, і страхової організації. Права та обов’язки сторін, порядок їх виникнення та припинення визначає договір страхування. Є спільні риси та відмінності добровільності у майновому, особистому страхуванні та страхуванні відповідальності. Усі види добровільного страхування діють протягом певного терміну та набирають чинності лише після сплати страхових внесків у повному розмірі або частково, якщо така розстрочка передбачена умовами страхування.
Підприємства, організації та населення мають право страхувати все майно або його окремі види та групи; на кожен вид майна (у межах його вартості) може бути укладено, як правило, лише один договір; страхування може охоплювати «пакет» ризиків або окремі ризики на вибір страхувальника; страхувальник має широкі права у визначенні страхової суми, яка може змінюватися у великих межах, але не повинна перевищувати дійсну вартість майна.
У особистому страхуванні кожен громадянин може мати кілька договорів добровільного страхування як одного виду, і різних видів, розмір страхової суми мало обмежується. Це характерно й у страхування відповідальності. Добровільному страхуванню притаманна певна вибірковість: страхувальники віддають пріоритет страхуванню від найнебезпечніших ризиків тих об’єктів, які їм схильні. Тому потрібна обґрунтована калькуляція розміру страхових тарифів.
Добровільна участь у страхуванні повною мірою характерна лише для страхувальників. Наприклад, під час укладання договорів особистого страхування страховик немає права відмовитися від страхування об’єкта, якщо волевиявлення страхувальника не суперечить загальним умовам і правилам страхування. Це гарантує укладання договору страхування на першу вимогу страхувальника. Разом про те страховик зобов’язаний укладати договір страхування за умов, запропонованих страхувальником.
Добровільне страхування завжди обмежене термінами страхування. Є початок та закінчення терміну у договорі. Безперервність добровільного страхування можна забезпечити лише шляхом повторного (іноді автоматичного) переукладання договору нового термін. Добровільне страхування діє лише за сплати разового чи періодичних страхових внесків. Несплата страхового внеску веде до припинення договору.
