Державний кредит (public credit) – сукупність кредитних відносин, у яких позичальником є держава, а кредиторами – фізичні та/або юридичні особи. На практиці державний кредит здійснюється шляхом придбання кредиторами державних облігацій або інших державних цінних паперів, що засвідчують їхнє право на отримання від позичальника наданих йому у позику грошових коштів або обумовленого в кредитному договорі іншого майна, встановленого відсотка, а також інших майнових прав у строки, передбачені умовами випуску державної позики в обіг. Залежно від того, є кредитор резидентом цієї країни чи ні, розрізняють внутрішній і зовнішній державний кредит. Сума всіх кредитів (позик) на певний час становить державний борг. Державний кредит може здійснюватися у примусовому чи добровільному порядку.
Таким чином, державний кредит – це сукупність економічних відносин, що складаються між державою, з одного боку, та юридичними та фізичними особами, іноземними державами, міжнародними фінансовими організаціями – з іншого, з приводу руху грошових коштів на умовах терміновості, повернення, платності та формування на на цій основі додаткові фінансові ресурси учасників цих відносин. У відносинах, що належать до категорії державного кредиту, держава виступає у ролі або кредитора, або позичальника, або гаранта.
Державний кредит використовується державою для вирішення різних завдань:
- пошук фінансових ресурсів для фінансування державних витрат, ув’язування доходів та витрат;
- регулювання макро- та мікроекономічних процесів;
- вплив на соціальну та грошово-кредитну політику.
Боргові зобов’язання держави у межах категорії «державний кредит» можуть існувати у такій формі:
- Кредитні угоди та договори, укладені від імені держави з кредитними організаціями, іноземними державами, міжнародними організаціями на користь цих кредиторів.
- Державні боргові цінних паперів.
- Договори про надання державних гарантій державою, договори поруки держави щодо забезпечення зобов’язань третіми особами.
- Угоди та договори, укладені від імені держави, про пролонгацію та реструктуризацію боргових зобов’язань держави минулих років.
- Переоформлення боргових зобов’язань третіх осіб на боргові зобов’язання держави на основі прийнятих нормативно-правових документів.
Управління державним кредитом, пов’язане із забезпеченням його діяльності як позичальник, кредитор і гарант, є одним з напрямків фінансової політики держави. Сукупність дій держави щодо управління державним кредитом включає:
- Обслуговування та погашення державного боргу.
- Випуск та розміщення нових облігаційних позик.
- Підтримка вторинного ринку боргових зобов’язань.
- Регулювання ринку державного кредиту.
- Вироблення порядку, умов та форм надання державою кредитів.
Основними органами державної влади, які здійснюють управління державним кредитом, є Міністерство фінансів та Центральний банк.
Цілями управління державним кредитом є досягнення економічних, соціальних та політичних цілей, які визначаються сучасним станом соціально-економічного розвитку країни, тенденціями та перспективами її розвитку.
