Депозитарна розписка (depositary receipt) – документ, що випускається депозитарієм-кастодіаном і відображає право її власника на отримання певної кількості цінних паперів іноземного емітента, що зберігаються у кастодіану, або всіх прав за цими цінними паперами.
Депозитарні розписки звертаються на внутрішньому вторинному ринку цінних паперів однієї країни за умови, що «базові» цінні папери (зазвичай акції) випущені емітентом з іншої країни. Вони застосовуються з метою організації державного нагляду за національними інвестиціями в закордонні цінні папери, а також запобігають проникненню недоброякісних фінансових інструментів на внутрішній ринок цінних паперів.
Депозитарна розписка – похідні фінансові інструменти, що гарантують право власності на акції іноземної компанії. Основна ідея депозитарної розписки – дати її власнику можливість мати іноземні активи, не виходячи за межі національного правового поля. Інакше висловлюючись, володіння розпискою – це непряме придбання цінних паперів іноземних корпорацій. Їх випускає банк-депозитарій. Спочатку він купує деяку кількість акцій компанії-емітента, потім випускає під них депозитарні розписки, причому самі акції виступають як забезпечення. Згодом розписки звертаються на зарубіжних ранках, де подано банк-депозитарій.
Депозитарні розписки мають номінал. Це кількість цінних паперів, яку вони виписуються.
У США депозитарні розписки (american depositary receipt, ADR – американська депозитарна розписка, АДР) можуть купуватись національними інвесторами з мінімальними обмеженнями, оскільки їхні емітенти (банки-кастодіани) знаходяться під суворим державним наглядом. Це гарантує інвесторам достатній ступінь розкриття інформації про депозитарні розписки та про ті іноземні цінні папери, право на які вони надають. Законодавство США забороняє вільне обіг іноземних цінних паперів серед вітчизняних інвесторів інакше, ніж через механізм депозитарної розписки. АДР емітують на сотні акцій із багатьох країн, що передаються на зберігання до банку США (в т.ч. акцій деяких російських емітентів).
Депозитарні розписки, що випускаються для залучення капіталу на світових ринках (global depositary receipt, GDR – глобальна депозитарна розписка), застосовуються для організації обігу іноземних цінних паперів на Лондонській фондовій біржі.
Депозитарна розписка – зручний спосіб для емітентів з країн з фінансовими ринками, що розвиваються, вивести свої цінні папери на ринки розвинених країн і залучити додаткові іноземні інвестиції. Депозитарні розписки випускаються зазвичай у вигляді глобальних сертифікатів, а право власності на них переходить між власниками шляхом здійснення записів за рахунками депо в депозитаріях.
Звичайні та привілейовані акції, облігації – всі ці цінні папери, як відомо, є емісійними цінними паперами, об’єктами інвестиційної діяльності. На всі емісійні цінні папери можна випустити депозитарні розписки.
Розробляючи програму випуску ADR (GDR), компанії переслідують досягнення наступних цілей:
- залучення додаткового капіталу для реалізації інвестиційних проектів;
- створення іміджу, привабливого для іноземних та вітчизняних інвесторів, оскільки депозитарні розписки на акції компаній випускають відомі світові банки;
- зростання курсової вартості акцій на внутрішньому ринку внаслідок зростання попиту на ці акції;
- розширення кола інвесторів; залучення зарубіжних портфельних інвесторів.
Випуск депозитарних розписок є дуже привабливим для інвесторів. Привабливість ADR (GDR) для інвесторів, як показує світовий досвід, полягає у можливості:
- більш глибокої диверсифікації портфеля цінних паперів;
- доступу через депозитарні розписки до акцій зарубіжних компаній;
- отримання високого доходу на зростанні курсової вартості акцій компаній з країн, що розвиваються;
- зниження ризиків інвестування у зв’язку з несинхронним розвитком фондових ринків у різних країнах.
