Деномінація (Denomination) – зміна масштабу цін у бік укрупнення номінальної вартості грошових знаків та обмін їх на нові з одночасним перерахуванням у такому ж співвідношенні цін, тарифів та ін. Найчастіше проводиться на завершальному етапі стабілізації економіки після періоду прискореної інфляції.
Деномінація – зміна номінальної вартості грошей у певному співвідношенні. Деномінація може проводитись як технічна процедура, коли обмін грошей здійснюється протягом тривалого часу, або як конфіскаційна реформа, коли накладаються обмеження на обмін.
У більшості випадків деномінація проводиться через ті чи інші катаклізми та гіперінфляцію. Прикладом може бути грошова реформа СРСР 1947 року, коли скасували карткову систему воєнного часу і зробили обмін старих казначейських квитків на нові у співвідношенні 1:10. При цьому вклади в ощадкасах до 3 тис. рублів змінювалися за пільговим курсом 1:1, а більше – зі знижувальним коефіцієнтом. Термін конвертації був обмежений – строго з 16 по 29 грудня, після чого старі банкноти втрачали свою вартість. А монети не підлягали обміну взагалі, тобто зросли в ціні вдесятеро.
Деномінація робить грошовий обіг зручнішим. У той самий час, зазвичай, після деномінації відбувається певне подорожчання товарів та послуг у нових грошових одиницях.
Своєрідні рекорди з деномінації поставили Німеччина 1923 року та Зімбабве 2009-го – ці країни змінювали гроші у співвідношенні 1:1 трлн. Багато держав здійснювали деномінацію після Другої світової війни: Франція, Греція, Польща. Причому польська реформа 1950 року передбачала обмін готівки у співвідношенні 1:100, а зміна зарплат та цін — 3:100.
У сучасному світі деномінації відбувалися, як правило, після криз: у Бразилії – у 1967, 1986 та 1990 роках, у Туреччині – у 2005-му, у Венесуелі – у 2008-му.
У процесі деномінації обмін зазвичай проводиться без обмежень. Для більш плавного входження економіки новий масштаб цін запроваджується період паралельного ходження грошей нового і старого зразків. Технічно обмін у суспільстві здійснюється як емісії готівки лише нового зразка і поступового вилучення з обороту старих грошей. Номінування цін та ведення фінансової звітності з певного періоду виробляються у новому масштабі цін. Деномінація економічно нейтральна за наслідками та має переважно психологічно основи, на відміну від грошової реформи (у післявоєнний період деномінація проводилася в СРСР у 1961 р., коли гроші обмінювалися у співвідношенні 1:10, в Україні у 1996 р. – у співвідношенні 1:100000 й у Росії 1998 р. – у співвідношенні 1:1000, соціальній та низці пострадянських республік).
Цілі деномінації в основному технічні – зручність ведення фінансової звітності та зменшення витрат обігу, оскільки подовжується термін обігу купюр та з’являється можливість запровадження металевої розмінної монети, знижуються витрати на зберігання та інкасування (перевезення, упаковка, перерахунок тощо).
