Дебіторська заборгованість

Дебіторська заборгованість (accounts receivable) –

1. сума боргів, належних організації від юридичних та фізичних осіб у результаті господарських взаємовідносин із нею;
2. рахунки, належні для отримання у зв’язку з поставками в кредит або з оплатою на виплат.

Найбільш поширений вид дебіторської заборгованості – заборгованість покупців та замовників за відпущені ним товари, матеріали та послуги; виконані та неоплачені у строк роботи; перевищення заборгованості з позик, виданих організацією своїм працівникам, над кредитами, отриманими цих цілей.

Дебіторська заборгованість відволікає кошти з обороту організації, що погіршує її фінансове становище. Своєчасне стягнення дебіторську заборгованість – найважливіше завдання бухгалтерії організації. Після закінчення термінів позовної давності дебіторська заборгованість підлягає списанню на збиток (див. Безнадійна дебіторська заборгованість).

Управління дебіторську заборгованість — окрема функція фінансового менеджменту, основна мета якої є збільшення прибутку підприємства з допомогою ефективного використання дебіторську заборгованість як економічного інструмента.

Основні завдання процесу управління дебіторською заборгованістю:

• комплексна перевірка дебітора на початковому етапі;
• юридичний супровід угод;
• фінансування дебіторської заборгованості;
• облік, контроль, оцінка ефективності дебіторську заборгованість;
• стягнення простроченого боргу;
• претензійна робота з недисциплінованими дебіторами.

У сучасній економіці управління дебіторської заборгованістю давно вийшло за межі функцій лише фінансового менеджменту. У сучасній комерційній організації у процесі управління задіяні такі особи та структурні підрозділи:

• генеральний директор;
• комерційний відділ та відділ продажів (комерційний директор, керівник відділу продажів, менеджери з продажу);
• фінансовий відділ (фінансовий директор, фінансовий менеджер);
• юридичний відділ;
• служба безпеки.

У сучасній господарській практиці дебіторська заборгованість класифікується за такими видами (див. рисунок).

Сучасний етап економічного розвитку характеризується значним уповільненням платіжного обороту, що викликає зростання дебіторську заборгованість. Тому важливим завданням фінансового менеджменту є ефективне управління дебіторською заборгованістю, спрямоване на оптимізацію загального її розміру та забезпечення своєчасної інкасації боргу. З цією метою на підприємствах з високим обсягом обороту дебіторської заборгованості має розроблятися та здійснюватись особлива фінансова політика управління дебіторською заборгованістю.

Для оцінки рівня дебіторської заборгованості на підприємстві використовують такі основні показники:

а) коефіцієнт відволікання оборотних активів у дебіторську заборгованість (КОА)_дз). Він розраховується за такою формулою:

де ДЗ – загальна сума дебіторської заборгованості підприємства;
ОА – загальна сума оборотних активів підприємства.

б) коефіцієнт простроченості дебіторської заборгованості (КП_дз). Він визначається за такою формулою:

де ДЗ_п – Сума дебіторської заборгованості, неоплаченої в строк;
ДЗ – загальна сума дебіторської заборгованості підприємства.

в) середній період інкасації дебіторської заборгованості (ПІ_дз). Розрахунок цього показника здійснюється за такою формулою:

де ДЗ – Середній залишок дебіторської заборгованості всіх видів у аналізованому періоді;
Про_про – Сума одноденного обороту з реалізації продукції в аналізованому періоді.

г) середній «вік» простроченої дебіторської заборгованості (ВП_дз). Цей показник визначається за такою формулою:

де ДЗ_П – Середній залишок дебіторської заборгованості, неоплаченої в строк, у аналізованому періоді;
Про_про – Сума одноденного обороту з реалізації продукції в аналізованому періоді.

д) кількість оборотів дебіторської заборгованості в аналізованому періоді (ЧО_дз). Цей показник розраховується за такою формулою:

де O_p – загальна сума обороту з реалізації продукції в аналізованому періоді;
ДЗ – Середній залишок дебіторської заборгованості всіх видів у аналізованому періоді.

Загальна оцінка дебіторську заборгованість підприємства може бути поглиблена у межах окремих її видів, і навіть у межах передбачених термінів її інкасації (див. малюнок).