У разі сучасної ринкової економіки кожне підприємство прагне отримання максимальної прибыли. Результативність діяльності будь-якого підприємства залежить насамперед від ефективності задоволення потреб споживачів у відповідних товарах та послугах. Тому успіх компанії залежить від того, наскільки ретельно вивчені та визначені рівень, характер, структура попиту та тенденції його зміни. Результати аналізу ринку лежать в основі розробки господарської стратегії та товарного асортименту підприємства.
Перелік вирішуваних питань дуже різноманітний. Аналіз покликаний забезпечити вирішення цих питань на основі вже опрацьованої та систематизованої інформації.
Можна виділити такі завдання проведення аналізу:
- аналіз обсягів та структури замовлень, оцінка виконання організацією договірних зобов’язань з постачання продукції;
- аналіз динаміки показників валової, товарної та реалізованої продукції, розрахунок середньорічних темпів приросту випуску продукції;
- аналіз складу та структури продукції, виявлення змін в асортименті продукції та визначення впливу структурних зрушень на випуск продукції в натуральному вираженні;
- оцінка ритмічності та сезонності виробництва та продажу продукції та оцінка якості виробленої та реалізованої продукції;
- розрахунок впливу факторів та виявлення резервів збільшення випуску та продажу продукції.
Аналіз проводять з позиції оцінки виконання плану за асортиментом за такими методиками:
- оцінка виконання плану способом найменшого відсотка;
- методика оцінки виконання плану за способом середнього відсотка, за даного методу розраховується коефіцієнт асортиментності шляхом заліку фактичного випуску продукції в межах встановленого плану, тобто використовується метод заліку.
Метою аналізу реалізації продукції є знаходження шляхів збільшення обсягів реалізації порівняно з конкурентами, розширення частки ринку за максимального використання виробничих потужностей, поліпшення якості продукції, дослідження внутрішніх резервів зростання обсягу випуску і як результат збільшення прибутку та рентабельності підприємства.
Зростання прибутку підприємства безпосередньо пов’язані з рентабельністю.
Процес управління рентабельністю є цілісну систему, що включає визначення цільових показників і критеріїв ефективності і розробку різних моделей управління рентабельністю. Це складний процес, що складається з великої кількості етапів та завдань.
Управління рентабельністю є досягнення бажаної динаміки значень показників. При управлінні рентабельністю необхідно аналізувати структуру активів, джерела фінансування, а також у процесі поточної господарської діяльності необхідно постійно шукати можливі шляхи підвищення ефективності діяльності підприємства та резерви зростання рентабельності. Управління рентабельністю дозволяє оптимізувати співвідношення між рівнем прибутку, що формується, і допустимим рівнем ризику.
Однією з чинників, які впливають прибуток підприємства, є собівартість продукції (див. також Економічна сутність понять «витрати» і «прибуток»).
З економічної точки зору зниження собівартості для підприємства полягає в наступному:
- збільшення прибутку, що залишився у розпорядженні підприємства;
- поява великих можливостей матеріального стимулювання працівників та вирішення деяких соціальних проблем колективу підприємства;
- покращення фінансового стану підприємства та зниження ступеня ризику банкрутства;
- можливість зниження цін на реалізовану продукцію, що дозволяє підвищити конкурентоспроможність продукції та збільшити обсяг продажів.
Рентабельність і прибуток відносяться до показників фінансового результату діяльності суб’єкта господарювання. Рентабельність є відносним показником прибутковості діяльності і є відношення прибутку підприємства до собівартості продукції.
Вочевидь, що систематичне зниження собівартості забезпечує зростання прибутку підприємства.
Одним із головних резервів зниження собівартості продукції підприємства є скорочення матеріальних витрат. Скорочення витрат виробництва та зниження на цій основі собівартості продукції є однією з головних умов зростання прибутку підприємства, підвищення рентабельності та ефективності його роботи.
Основними шляхами зростання рентабельності виробництва є:
- розвиток найпрогресивніших галузей, раціональне розміщення підприємств;
- підвищення питомої ваги спеціалізованого виробництва;
- застосування сучасних методів організації виробництва та праці відповідно до вимог науково-технічного прогресу;
- прискорення впровадження та освоєння нової, більш прогресивної техніки;
- підвищення продуктивність праці;
- зниження собівартості продукції, покращення її якості;
- посилення режиму економії у витраченні матеріальних, трудових та фінансових ресурсів та підвищення матеріальної зацікавленості працівників у результатах своєї діяльності.
Основними шляхами підвищення рентабельності продукції є:
- зниження витрат за одиницю чи одну грошову одиницю продукції;
- поліпшення використання виробничих ресурсів, що формують собівартість (зниження фондомісткості, матеріаломісткості, зарплатоємності, амортизаціїємності продукції або підвищення обернених їм показників фондовіддачі, матеріаловіддачі тощо);
- зростання обсягу виробництва;
- зростання цін на продукцію, що супроводжується поліпшенням її якості.
Одним із резервів зростання прибутку є збільшення обсягу реалізації продукції. Між обсягом реалізації та прибутком існує певна залежність: що більше реалізується продукції, то більше виходить сума прибутку, а невиконання плану реалізації продукції зменшує прибуток. При підрахунку резервів збільшення прибутку з допомогою зростання обсягу реалізації використовують результати аналізу випуску та її реалізації продукции.
Рентабельність як показник дає уявлення про прибутковість чи збитковість підприємства у порівнянні з іншими окремими величинами, що впливають на виробництво та діяльність підприємства в цілому.
Таким чином, можна зробити висновок, що основними факторами, що впливають на прибуток, є:
- структура попиту товар і тенденції зміни над ринком;
- виконання суб’єктом господарювання договірних зобов’язань з постачання продукції;
- ритмічність та сезонність виробництва та продажу продукції;
- зниження собівартості продукції (зниження витрат за одиницю чи одну грошову одиницю продукції);
- структура активів та джерела їх формування;
- рівень ризику;
- застосування сучасних методів організації виробництва та праці відповідно до вимог науково-технічного прогресу;
- підвищення якості продукції;
- ефективність використання трудових ресурсів підприємства та інші.
