Чинники формування структури капіталу (capital structure factors) – система факторів, що визначають пропорції між власним та позиковим капіталом, що використовується підприємством. До основних із цих факторів відносяться:
- Стабільність реалізації продукції. Чим стабільніше здійснюється реалізація товарів та послуг підприємством, тим вище та безпечніше стає використання позикового капіталу.
- Структура активів підприємства. Чим безпечніша з позиції кредиторів структура активів підприємства (що вище питому вагу оборотних активів, а їх складі — високоліквідної їх частини), то більшими можливостями залученні позикового капіталу воно має.
- Темпи розвитку підприємства. Підростаючі підприємства, що знаходяться на ранніх стадіях свого життєвого циклу і мають конкурентоспроможну продукцію, можуть залучати для фінансування нових активів більшу частку позикового капіталу.
- Рівень рентабельності активів та власного капіталу. При високих коефіцієнтах рентабельності підприємство може капіталізувати більшість прибутку, знижуючи цим потреба у власному капіталі.
- Рівень оподаткування прибутку. Оскільки виплата відсотків за використовуваний кредит входить у складі витрат, що знижує суму балансового прибутку, то підприємствах із високим рівнем її оподаткування найефективнішим стає використання позикового капіталу.
- Відношення кредиторів до підприємства. Незважаючи на високий рівень фінансової стійкості та платоспроможності, кредитори в оцінці діяльності підприємства можуть керуватися іншими критеріями, що формують його негативний імідж. Це впливає на можливість залучення підприємством позикового капіталу.
- Кон’юнктура фінансового ринку. Залежно стану цієї кон’юнктури зростає чи знижується вартість залучення позикового капіталу, що впливає середньозважену вартість капіталу.
Політика формування структури капіталу передбачає компроміс між ризиком та прибутковістю. Зростання заборгованості підвищує ризик, але призводить і до вищої норми прибутку. Чим вище очікувана прибутковість, тим привабливіша фірма для інвесторів.
Таким чином, підприємство, що використовує позиковий капітал, має більш високий фінансовий потенціал свого розвитку (за рахунок формування додаткового обсягу активів) та можливостей приросту фінансової рентабельності діяльності (за рахунок використання ефекту фінансового важеля), проте більшою мірою генерує фінансовий ризик та загрозу банкрутства. які зростають у міру збільшення частки позикового капіталу в загальній сумі використовуваного капіталу).
Політика формування структури капіталу є складовою частиною політики управління прибутком підприємства, що полягає у забезпеченні такого поєднання використання власного та позикового капіталу, яке оптимізує співвідношення рівня фінансової рентабельності та рівня фінансових ризиків відповідно до обраних критеріїв управління прибутком.
Викладені вище чинники формування структури капіталу прямо впливають на процес управління структурою капіталу підприємства, який у свою чергу зводиться до двох основних напрямків:
- становлення оптимальних для даного підприємства пропорцій використання власного та позикового капіталу;
- забезпечення залучення на підприємство необхідних видів та обсягів капіталу для досягнення розрахункових показників його структури.
