Часткове резервування (Fractional-Reserve Banking) – сучасна система ведення банківської справи, відповідно до якої частина коштів, залучених банком у вигляді вкладів, не використовується банком для здійснення активних операцій, а резервується на спеціальному резервному рахунку в центральному банку. Такі резерви називаються обов’язковими та є інструментом реалізації монетарної політики центрального банку.
Політику встановлення нормативів обов’язкового резервування визначає центральний банк. Для різних видів вкладів (депозитів) може встановлювати різні значення нормативів обов’язкового резервування. Реалізація механізму часткового резервування дозволяє центральному банку регулювати попит та пропозицію грошей економіки країни.
Часткове резервування – банківська діяльність, при якій лише деяка частина банківського вкладу зберігається як банківський резерв у вигляді готівки або інших високоліквідних активів, доступних для вилучення (зняття грошей з рахунку). Більшу частину відданих зберігання грошей банк видає у вигляді кредитів, у своїй залишаючи можливість вилучення лише частини депозитів на вимогу. Часткове банківське резервування практикується більшістю сучасних комерційних банків.
Коли готівка віддається зберігання у банк, лише певна частина цих коштів утримується як резерву, а частина, що залишилася, може бути видана у вигляді кредиту (або витрачена банком на купівлю цінних паперів). Гроші, видані або витрачені подібним чином, згодом розміщуються на зберігання в іншому банку, створюючи тим самим нові депозити і дозволяючи знову видавати їх у кредит. Кредитування, повторне депонування та повторне кредитування коштів збільшує грошову масу в країні. Через повсюдного часткового резервування, грошова маса більшості країн у багато разів перевищує грошову базу, створену центральним банком країни. Таке множення (яке називається грошовим мультиплікатором) обмежується нормою обов’язкових резервів або вимогами інших фінансових коефіцієнтів, передбачених фінансовими регуляторами.
Зазвичай центральний банк вимагає від комерційних банків зберігати мінімальну частину відданих вкладниками коштів у вигляді резерву, який може бути повернений на вимогу. Ця норма обов’язкових резервів допомагає обмежити кількість створюваних грошей у комерційній банківській системі та сприяє тому, щоб банки мали достатньо готівки, щоб задовольняти повсякденному попиту вилучення коштів. Проблеми можуть виникнути, коли багато вкладників почнуть одночасно закривати свої депозити; це може викликати «втечу вкладників» (наплив у банк вимог щодо повернення вкладів) або, коли проблема вилучення надмірна та повсюдна, — банківська криза. Для стримування подібних проблем центральні банки (або інші державні інститути — регулятори, що здійснюють нагляд за комерційними банками) діють по відношенню до комерційних банків як кредитори останньої інстанції, а також виступають як гарант страхування вкладів у комерційних банках.
Користь часткового резервування:
- збереження ліквідності банку;
- реалізація монетарної політики центрального банку;
- регулювання попиту та пропозиції грошей в економіці країни;
- створення повноважень для повторного кредитування і депонування коштів, що значно збільшує загальну грошову масу країни;
- певною мірою захист від банківської кризи;
- забезпечення стабільності банківської системи.
(Див. Обов’язкові резерви, Резерви)
