Чартер (чартер-партія) (charter (party)) – умови надання для перевезення всього судна або певних суднових приміщень згідно з договором повітряного, морського або річкового перевезення, що укладаються у письмовій формі. Всі умови чартеру, у тому числі і ставка фрахту, дійсні тільки для договірних сторін і тільки на період цієї угоди-фрахтування, укладеної між фрахтувальником (судновласником) та фрахтувальником (орендарем). Наявність та зміст договору перевезення підтверджується чартером, коносаментом чи іншими письмовими документами.
Правовідносини між перевізником та одержувачем, який не є стороною договору морського перевезення вантажу, визначаються коносаментом. Умови чартеру є обов’язковими для одержувача, якщо коносамент містить посилання на них. Чартер підписується перевізником та фрахтувальником або їх представниками. Фрахтувальник має право в межах прав, наданих йому за чартером, або за згодою перевізника поступатися своїми правами за договором морського перевезення вантажу третім особам на весь термін дії чартеру або частину цього строку (субчартер). При цьому фрахтувальник і третя особа, якій він поступається своїми правами, несуть перед перевізником солідарну відповідальність за невиконання договору.
За договором перевезення із чартером судновласник за винагороду (орендну плату, або ставку фрахту — freight rate) надає фрахтувальнику в оренду на певний термін все судно, його частину, вантажне приміщення або місце. Чартер може полягати на рейс, кілька рейсів та на певний час. Фрахтувальник відповідно до умов договору зобов’язаний у встановлені терміни надати узгоджену кількість вантажу, забезпечити навантаження (вивантаження) та сплатити фрахт. Чартер можна укладати заздалегідь чи терміново («промпт» — prompt) і навіть із умовою негайної готовності судна до перевезення («спот промпт» — spot prompt).
У чартері вказуються найменування сторін договору, ставка та застосовуються міжнародні та міждержавні угоди. До них відносяться угоди, розроблені міжнародними організаціями: з повітряного транспорту – Міжнародною організацією цивільної авіації (ІКАО) та Міжнародною асоціацією повітряного транспорту; з морського транспорту – Міжнародною морською організацією (ІМО), Балтійською міжнародною морською конференцією (БІМКО), Міжнародним морським комітетом (ММК), Міжнародною асоціацією судновласників (ІНСА), які охоплюють та регламентують загальні принципи діяльності, комерційні умови перевезення вантажів та пасажирів, тарифи, ставки фрахту, умови перевантаження, зберігання та перевезення режимних вантажів. Їх виконання обов’язково як юридичних, так фізичних осіб.
Доставка вантажів водним транспортом регламентується Конвенцією ООН про морське перевезення вантажів (1978) або Гамбурзькими правилами – Кодексом торговельного мореплавання, відповідно до яких застосовуються два види чартерів. При першому вигляді фрахтувальником та фрахтувальником визнаються особи, які уклали між собою договір фрахтування судна. Цей вид чартеру (рейсовий) застосовується при фрахтуванні суден, що працюють у лінійному (регулярному) та трамповому (коли вантажі та пасажири перевозяться судновими партіями між портами світу залежно від наявності масових перевезень та розміру діючих фрахтових ставок) судноплавстві.
Чартер може бути чистим (договір, підписаний без будь-яких змін стандартної форми) та відкритим (документ без конкретного позначення виду вантажу та пункту призначення). Другим видом чартеру є бронювання суден під час перевезення вантажів у лінійному судноплавстві; тут договір оформляється коносаментом. Під час перевезення вантажу у лінійному сполученні місце завантаження визначається перевізником. В інших випадках перевезення вантажу по чартеру перевізник зобов’язаний подати судно у вказане фрахтувальником місце навантаження (вивантаження), яке має бути безпечним та придатним для навантаження (вивантаження), однак якщо декількома фрахтувальниками зазначені різні місця навантаження (вивантаження), перевізник може подати судно на місце. , що зазвичай використовується в даному порту.
Фрахтувальник може вимагати власним коштом постачання судна до іншого зручне йому місце. Перевізник зобов’язаний подати судно у обумовлений чартером строк. У разі неподання судна в обумовлений термін фрахтувальник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків. У разі відсутності або несвоєчасної вказівки порту призначення або вказівки фрахтувальником місця, що є небезпечним та непридатним для навантаження (вивантаження) [то есть судно не может без опасности его достичь, находиться там, оставаясь на плаву, и выйти с грузом], – Перевізник вправі відмовитися від виконання договору морського перевезення вантажу та вимагати відшкодування збитків. Кожна із сторін чартеру має право відмовитися від виконання договору морського перевезення без відшкодування іншій стороні збитків при настанні до відходу судна з місця завантаження наступних обставин:
- військових чи інших дій, створюють загрозу захоплення судна чи вантажу;
- блокади місця відправлення чи призначення судна;
- затримки судна за розпорядженням влади з причин, що не залежать від сторін договору;
- залучення судна для спеціальних потреб держави;
- заборони владою вивезення з місця відправлення або ввезення до місця призначення вантажу, призначеного для перевезення.
Чартер припиняється без обов’язку однієї сторони відшкодувати іншій стороні спричинені припиненням договору збитки, якщо після укладання договору та до відходу судна з місця завантаження внаслідок обставин, які не залежать від сторін:
- судно загине або буде насильно захоплене;
- судно буде визнано непридатним для плавання;
- загине вантаж, індивідуально визначений;
- загине вантаж, який визначається родовими ознаками, після здачі його для завантаження, а відправник не встигне здати інший вантаж замість загиблого.
Чартер припиняється також за вказаними обставинами та під час рейсу, при цьому перевізнику належить фрахт пропорційно фактично пройденій відстані, виходячи з кількості врятованого та зданого вантажу.
