Біллборд (від англ. billboard – дошка оголошень; афіша, реклама на дошці), іноді називається бігборд — поширений інструмент зовнішньої реклами у вигляді рекламного щита, що окремо стоїть, що встановлюється, як правило, на найжвавіших трасах і магістралях.
Поява рекламних щитів народилося із необхідності донести інформацію до неосвіченого населення. Історія рекламних щитів почалася ще з Стародавнього Єгипту – це були оголошення про нагороду за впіймання рабів-утікачів. Далі історія відомі попередники рекламних щитів — плакати. Їхня поява стала можливою завдяки винаходу літографії (виду друку). Плакати використовувалися наприкінці ХІХ століття реклами театральних вистав. Але першим великомасштабним використанням плакатів стало їх використання для реклами циркових уявлень.
Термін білборд виник США у 1895 р., коли фірми й фірми стали орендувати простір на дерев’яних дошках для рекламних оголошень, іменованих «білами», чим різко активізували всю зовнішню рекламу. Приблизно через 20 років стали з’являтися компанії, які займалися установкою «великих дощок» і здавали в оренду фірмам, які бажали розмістити там свою рекламу. До 20-х років ХХ століття все більше людей у США почали купувати автомобілі, виїжджати на них за місто. Це спричинило збільшення рекламних щитів у розмірах (оскільки збільшилася швидкість пересування) та встановлення їх уздовж доріг.
Популярні розміри рекламного поля серійних щитів – 3 х 6 м (так званий євроформат) і 3 х 12 м. Спосіб встановлення – на залізобетонному фундаменті або бетонному блоці на спеціальних опорах, хоча в принципі білборд може бути прикріплений до стіни будівлі або паркану будмайданчика. Власне рекламний плакат, банер, може бути багаторазовим (тоді його друкують за розміром рекламоносія та розтягують по поверхні) або одноразовим – у цьому випадку малюнок друкується стрічками на кшталт шпалер. Тоді на новому місці просто клеїться новий комплект реклами. Зазвичай мінімальний термін розміщення – місяць. У нічний час білборд підсвічується спеціальними прожекторами.
Головне навантаження білборда – візуально-образотворче. Окремі фахівці критикують білборд за статичність та малу інформативність; на ньому розміщуються як правило, найпростіші образи та повідомлення, тому найчастіше він використовується як допоміжний інструмент реклами та піару. Але не можна не бачити, що великі розміри плакатів — від 9 до 36 м2 – Надають зображенням потужність і значність. Збільшена ширина щита (наприклад, 4х18 м) створює ефектну ілюзію панорамного сприйняття зображення. Такі білборди доцільно розміщувати біля великих торгових зон та центральних ринків. Певна кількість щитів або їх серії дозволяють охопити всі важливі транспортні артерії міста та досягти кумулятивного ефекту повторюваності.
Особливо вдалим можливо використання білборда для реклами товарів та послуг, «прив’язаних» суто географічно, в т.ч. для реклами фірми за місцем її знаходження, реклами її робочих місць та набору персоналу. В окремих випадках білборд стає моделлю для зображення товару. Так сталося з контуром автомашини, вирізаним на білборді, що рекламував протиугінну систему. Втім, буває і навпаки, сам товар стає білбордом: так, на замовлення компанії Ikea в Парижі на всіх основних станціях метро розвішали як білборди 39 матраців, що продаються в її магазинах. Вже з’явилися і «рослинні» білборди: у Торонто такий білборд із системою зрошення з 900 живих рослин, щотижня оновлюються, став елементом рекламної кампанії Ford.
У США використовується наступна методика розрахунку ціни розміщення реклами на білборди: там продаються так звані “шоуінги” – покази, і не обумовлюються конкретні місця розміщення реклами; на підставі відомих статистики даних про те, скільки показів може забезпечити той чи інший рекламоносій, розраховується час розміщення рекламних матеріалів.
