Безготівкові розрахунки (Bank-Non-Cash Settlements) — це платежі, що здійснюються банками шляхом перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки одержувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств та фізичних осіб коштів, внесених ними готівкою до каси банку, на рахунки одержувачів коштів.
Безготівкові розрахунки використовуються між підприємствами, організаціями, установами, а також можуть застосовуватись для розрахунків між фізичними та юридичними особами. Згідно з Інструкцією Національного банку України «Про безготівкові розрахунки в Україні», безготівкові розрахунки можуть здійснюватися на підставі таких розрахункових документів на паперових носіях або в електронному вигляді:
- платіжні доручення;
- платіжні вимоги-доручення;
- розрахункові чеки;
- акредитиви;
- платіжні вимоги
Безготівкові розрахунки – це платежі, що здійснюються без використання готівки, за допомогою перерахування коштів за рахунками в кредитних установах та заліків взаємних вимог.
Безготівкові розрахунки мають важливе економічне значення у прискоренні оборотності коштів, скороченні готівки, необхідних для обігу, зниження витрат обігу; організація грошових розрахунків з використанням безготівкових грошей набагато краще платежів готівкою. Широкому застосуванню безготівкових розрахунків сприяє розгалужена мережа банків, і навіть зацікавленість держави у розвитку, як із вищезазначеної причини, і з метою вивчення та регулювання макроекономічних процесів.
Відмінності організації безготівкових розрахунків обумовлені історичним та економічним розвитком окремих країн. Так, у Великій Британії раніше, ніж в інших країнах, набули поширення безготівкові розрахунки векселями та чеками. З 1775 р. тут з’явилися розрахункові, клірингові палати — спеціальні міжбанківські організації, здійснюють безготівкові розрахунки за чеками та інших платіжних документів шляхом зарахування взаємних вимог. Комерційні банки — члени розрахункової палати приймають до оплати чеки, виписані будь-який банк чи його відділення. Усі чеки надходять у розрахункову палату, де їх сортують та проводять залік кілька разів на день. Оплачується лише кінцеве сальдо розрахунків через рахунки у центральному банку. У багатьох країн функції розрахункових палат виконують центральні банки. Розрахункові палати існують також при товарних та фондових біржах для взаємного заліку вимог щодо укладених тут угод, що значно спрощує та прискорює розрахунки.
У США, Канаді, Великій Британії, Франції, Італії широкого поширення набула система чекових розрахунків. У ряді країн континентальної Європи (Австрії, Бельгії, Угорщини, Німеччини, Голландії, Франції, Італії, Швейцарії) переважають жирорахунки – різновид безготівкових розрахунків спочатку через спеціальні жиробанки, а потім через комерційні банки та ощадні каси. Сутність цих розрахунків полягає у перерахуванні коштів за особливими рахунками на основі доручень – жиронаказів, тобто письмових розпоряджень про перерахування коштів з рахунку платника на рахунок отримувача.
Розрахункові операції належать до найважливіших банківських операцій. Вони включають інкасові, переказні та акредитивні операції.
З розвитком і вдосконаленням автоматизації банківських операцій із середини 70-х у розвинених країн стала застосовуватися система електронних платежів, використовуваних для кредитних і платіжних операцій та контролю за станом банківських рахунків у вигляді передачі електронних сигналів, без паперових носіїв информации. Вони сприяють прискоренню фінансового обороту, поліпшенню кредитно-банківського обслуговування клієнтів, зменшують витрати, пов’язані з виконанням платіжних операцій. Для своєчасного переміщення коштів від відправника грошового переказу до одержувача при оптових платіжних операціях використовуються телеграфні перекази.
В електронній системі грошових переказів в даний час діють банківські автомати, що дозволяють клієнту банку самостійно підключатися до банківської ЕОМ та здійснювати найбільш поширені операції: отримання готівки з рахунку, внесення вкладу, переказ коштів за рахунками та ін. Деякі банківські автомати служать лише для видачі готівки грошей.
Ключем до банківського автомату зазвичай служить пластикова дебетова картка, на спеціальній магнітній смузі якої записані необхідні реквізити власника банківського рахунку, вид операцій, що виконуються по даному рахунку.
Електронна система розрахунків отримує розвиток у торгових точках. Оплата повсякденних покупок у магазинах, кафе, автозаправних станціях та ін. здійснюється через термінали, з’єднані з банківським комп’ютером та що приводяться в дію за допомогою пластикових карток.
Останнім часом все більшої популярності набувають системи віддаленого он-лайнового обслуговування. В ідеальному варіанті ця форма послуг передбачає наявність у клієнта персонального комп’ютера, за допомогою якого може передавати банку розпорядження про оплату рахунків, з’ясувати стан свого банківського рахунку і т.д. Практично всі сучасні банки пропонують своїм клієнтам послугу інтернет-банкінгу та мобайл-банкінгу, що, безумовно, сприяє розвитку та посиленню безготівкових розрахунків.
(Див. Акредитив, Інкасове доручення, Платіжне розпорядження, Принципи безготівкових розрахунків, Форми розрахунків).
