Бездокументарний цінний папір (Bank-entry security) – це емісійний цінний папір, що не має власного паперового носія – сертифіката цінного паперу. Права власників бездокументарного цінного паперу закріплюються у спеціальному документі – «рішенні про випуск цінних паперів», зареєстрованому в уповноваженому державному органі. Таке рішення складається в 3-х примірниках: один зберігається в державному органі, що його зареєстрував, другий – у емітента, третій – у реєстратора (власника реєстру) (див. Система ведення реєстру власників цінних паперів).
Право власності на бездокументарний цінний папір фіксується у вигляді записів на особових рахунках у реєстратора або на рахунках депо в депозитарії (див. також Клієнтський рахунок з цінних паперів). При необхідності встановити точний обсяг прав інвесторів щодо випуску бездокументарних цінних паперів документом, що підтверджує їх, визнається «рішення про випуск». Для встановлення власника бездокументарного цінного паперу використовують записи у системі ведення реєстру чи депозитарії.
Потреба у виникненні бездокументарних цінних паперів з’явилася у 2-ій половині ХХ ст., коли обсяг біржової та позабіржової торгівлі цінними паперами зростав майже в геометричній прогресії та збільшувалися труднощі з обробкою сертифікатів цінних паперів (так звана «давка у бек-офісі» – back office crunch). Водночас дедалі більше сертифікатів депонувалися у сховищах банків та депозитаріїв, що уможливлювало організацію передачі прав власності на цінні папери не шляхом вручення сертифікатів, а шляхом внесення бухгалтерських записів про нових власників цінних паперів, що зберігаються, у книги депозитарію. В результаті з багатьох випусків цінних паперів сертифікати практично ніколи не залишали сховища, а їх оборот здійснювався у вигляді бухгалтерських записів. Це дозволило відмовитися від сертифікатів як матеріальних цінностей письмово зафіксованих зобов’язань емітента перед інвесторами та перейти на більш відповідні потребам ринку способи – систему записів у депозитаріїв та реєстраторів.
Бездокументарний цінний папір, що з’явився в результаті, – новий ступінь еволюції фінансового ринку. Бездокументарний цінний папір став предметом наукових дискусій: чи не втратив своєї сутності цінний папір, втративши матеріальний носій – сертифікат? Ортодоксальний підхід позбавляє бездокументарний цінний папір права іменуватися цінним папером у колишньому його розумінні. Натомість пропонується говорити про спеціальний бездокументарний спосіб фіксації прав інвесторів стосовно емітенту.
Відповідно до сучасного підходу вважається, що цінний папір як оборотоспроможне майно може існувати не тільки у формі сертифікату, але і в інших формах, зокрема, у формі записів на спеціальних рахунках. Сутність бездокументарного цінного паперу як майна від цього не змінюється, оскільки порядок випуску, обігу та витребування прав по ньому залишаються такими ж, як у документарного цінного паперу, який оформлений сертифікатом та зберігається у депозитарії.
